#тиждень100слів #згадка_наркотиків
Моя любов, моя любов…
Я вже починаю втомлюватися від приймання цього білого порошку та без нього ти до мене не приходиш.
Не говориш зі мною. Не посміхаєшся. Не робиш нічого.
Тебе без нього не існує.
І я не розумію, що вбиває мене швидше — ця пекуча речовина, чи ти.
Чи може ви одне й те саме?
Невже ти дозволиш мені так доживати віку? В муках й стражданнях?
Мені стає важко з тобою. Мені важко без тебе. Але я не можу покинути це заняття.
Бо занадто кохаю.
Тому вже звикаю так жити.
І кохати тебе мені тепер те саме, що й смерть.
Як запахло в повітрі Schmalgauzen-ом. Це прекрасно. Жах, насолоджуватися стражданнями героями. Але красиво ☕️