#ER #Рамантика #АнальнийСекс #ГрубийСекс #Осідлання #Флаф #РізницяУВіці
Діо впевнено заходить у кімнату, яку називає спальнею, не стукаючи у двері та не очікуючи, що хтось відповість. Чоловік тримає в руках книжку, за котрою, власне і йшов до бібліотеки. Читати в компанії завжди приємніше та веселіше. Сидіти у величезній залі між книжковими полицями в Брандо нема бажання. Та й Діо може посидіти в бібліотеці іншого дня. Як-не-як із кожною появою коханого, вампір стає зовсім іншою людиною. Із ним Брандо стає спокійнішим, лагіднішим. Діо не боїться показувати свою людську частину перед коханим, хоча часто при розмові заперечує її.
Вампір бачить, що Енріко не сидить на ліжку, як десять хвилин тому. Брандо підходить до столика поруч і кладе книжку на нього. Вони обов'язково повернуться до читання, але спершу треба знайти зниклого. А шукати його нема де: хоч і покої великі, та сховатися можна лише в шафі чи на балконі. Діо беруть сумніви щодо того чи став би ховатися Енріко, тому одразу попрямував на балкон. Прочиняючи величезне вікно, вампір повільно крокує. Легкий, майже невагомий тюль ледь-ледь приховує постать коханого, що спирається на металеві перила. Брандо підходить, але не так близько, щоб обійняти коханого зі спини.
Діо спостерігає, бачить, як Енріко задумливо дивиться на зірки. Із цього боку місяця не видно, як і сонця. Вампір спеціально вибрав спальню, аби світло прямо не потрапляло.
Брандо схрещує руки на грудях і спирається на холодну стіну. Здається, Пуччі не помічає коханого або не хоче помічати. Діо щиро усміхається. Він заглядається на фігуру навпроти. Всю красу вдало приховує довга ряса.
– Про що ти так замріявся? – Вампір підкрадається і обводить долонями талію коханого.
Чоловік тулиться носом у чужу шию. Брандо заплющує очі.
– Та так, – Енріко гладить Діо по блідій вилиці. – Вийшов на кілька хвилин подихати свіжим повітрям. Тут вночі набагато гарніше, ніж вдень. До того ж зараз не так спекотно.
Брандо проводить пальцями по талії. Він дивиться туди ж, куди коханий. На відміну від Енріко, вампір не настільки проникається нічним небом, яке покривають, наче дрібні намистинки, зірки.
Діо позіхає. Він все ще у спробах зрозуміти, що там видивляється священник, але досить швидко кидає їх. Чоловік хитро посміхається. Вампір кладе долоні на сідниці коханого, не поспішаючи продовжувати.
– Знаєш, – Енріко відчуває, як рум'янець підходить до щічок. – Я бачу, що тобі не цікаво задирати голову вгору і кудись там заглядати. Тому...
Юний священник не встигає продовжити. Брандо дуже підступно підкрадається і стає перед коханим. Не довго думаючи, Діо цілує Пуччі. Цілує так, наче боїться, що той у ту ж хвилину поїде і зникне. Вампір зминає чужі губи, язиком обводить зуби, наче хоче їх порахувати. Щоки страшно горять, та Брандо на це байдуже. Руки самі починають гладити шию коханого. Чоловік спирається об холодні металеві перила. У такій позі цілуватися не надто зручно, та вампір готовий потерпіти. Брандо відчуває, дотики Енріко на собі. Пуччі набирається сміливості. Користуючись нагодою, худі пальці вирішують не зупинятися талії. Вони гладять за стегна, підіймаються вище й торкаються ребер, пестять голі груди. У напівтемрямі все ще гарно видно обриси фігури Діо. М'язисте тіло швидко стає піддатливим. Священник охоче бере ініціативу у власні руки. Він вимогливо цілує бліді губи, безсоромно притискає чоловіка до себе. Йому до вподоби спостерігати, за реакцією Діо. Енріко заривається пальцями в золотисті пасма і смикає.
Вампір розриває довгий поцілунок і розсіяно заглядає в карі очі. Рожеві щоки все ще горять і видають Брандо та, схоже в напівтемрямі погано видно. Пуччі дуже рідко ось так палко цілує, та якщо цілує.. Сьогодні Енріко в ударі, що зазвичай не схоже на нього.
Чоловік тулиться до коханого. Він відчуває, наскільки теплий (на відміну від нього) священник. Вампір хоче, навіть дуже хоче вдруге доторкнутися до губ коханого. У карих очах грають бісики, які не лишаються непоміченими.
– Діо, що це за погляд такий?
Вампір хитро посміхається й кладе руки на плечі коханого. Брандо прижмурюється. Енріко виглядає так, наче й не цілувався. Лише трохи опухлі вуста видають довгий, пристрасний поцілунок. Священник здається таким серйозним, таким спокійним, таким впевненим.
– Я тебе спершу мушу спитати, – Чоловік опускає холодні долоні до грудей, зачіпаючи чорну тканину, що прикриває соски. – Чому ти так рідко проявляєш тактильність? Невже ти думаєш, що мені не подобається?
Пуччі чеше потилицю. Йому здається, що карі очі проникають і вдивляються в душу. Енріко не витримує довгих дивоглядок і відвертається.
– Я чомусь був впевнений, що тобі не до вподоби подібне, – Священник опускає голову, дивлячись на свої тапочки. – Та й я досі не звикну, що в нас стосунки. Я наче стидаюся..
– Зате коли я тебе трахаю, тобі не соромно, – Хихотить Діо.
– Ну ти порівняв, звісно, – Пуччі закочує очі. – Це дві різні речі. До гарного сексу не важко звикнути.
Брандо заходиться сміхом. Він прикриває рот долонею, ловлячи себе на думці, що для цитат Енріко треба виділити окреме місце в щоденнику.
– Діо, а може ще якесь наше бажання збігається? – Юнак проводить пальцем біля сонячного сплетіння по блідющій шкірі й опускається до резинки штанів.
Вампір тулиться до коханого. Він закидує ногу на талію. Брандо кладе долоні на смагляве підборіддя. Чоловік вдихає, відчуваючи, що Енріко пахне ладаном. Діо лише зараз звертає увагу на такий нюанс.
– Мені здається, що ще одне збігається, – Чоловік коротко цілує Пуччі в губи. – І воно має всі шанси здійснитися.
Брандо вдруге цілує чужі вуста. Від відчуває, як шалено б'ється серце, що от-от вискоче із грудей. Вампір досі не вірить, як всі обставини вдало склалися. Із філософських дружніх розмов їхні почуття переросли в дещо більше. Хочеться бути із Енріко поруч, взяти його за теплі руки, лагідно поцілувати. Раніше Діо висміював будь-які прояви дружби і стосунків, поки сам не потрапив у них. От тоді було вже не до сміху.
Чоловік заплющує очі. Він охоче продовжує поцілунок, зминає губи коханого. Брандо кладе долоні на чужу талію. Руки аж чешуться, щоб залізти під сутану й єдине, що стримує Діо. – вони на балконі. А кохатися так, щоб побачили – не дуже сексуально.
Вампір опускає долоні до чужої задниці. Він швидко розриває поцілунок та жмурить очі. Брандо ледь усміхається. Діо стоїть заінтригований. Чоловік сам згорає від нетерплячки, та дражнити Енріко цікавіше.
Хвилинна павза із дивоглядками продовжується. Вампір відчуває жар у грудях. Він старається не зірватися на коханому, не роздряпати смагляву шкіру. Совість не давала і не дає (вона все-таки є) йому так вчинити. Карі очі захоплено спостерігають за долонями священника. Пальці коханого знову знайшли своє місце на блідих грудях. Брандо ніяк не реагує, поки Енріко не торкається сосків. Діо втрачає голову. Вампір закочує очі, тихо стогне. Він не розуміє, чого Пуччі раніше не мучив його так. Мабуть, треба йому частіше нагадувати.
Енріко цілує шию коханого. Він оминає шрам на ній. Юнак залишає засоси, поки Брандо не проти. А Брандо точно не проти. Найкраща стратегія – напад і схоже священнику вдається. Пуччі пригадує, як Діо проявляв любощі. І раз вампір сам зізнався, що довго жадав ініціативи..
Чоловік охоче відповідає на всі пестощі, але не встигає. Енріко то коротко цілує його губи, то вже тягне за золотисті пасма, то прикусує шкіру на ключиці. Внизу живота приємно поколює. Брандо крокує назад і тягне коханого за собою.
Пара, палко цілуючись, залишає балкон. У короткі перерви Діо захоплено дивиться на священника, а потім знову губиться в поцілунках. Вампір треться стояком об Енрічині стегна. Обидва тихо стогнуть і розуміють, що краще не тягнути кота в довгий ящик.
Зараз відволікатися на розмови не хочеться. Закохані зараз без слів розуміють одне одного. Та й нащо говорити, якщо тіло набагато красномовніше виражає почуття?
Нарешті закохані доходять до ліжка. Діо вмощується зручніше на світлій постелі, що шуршить під ним. Вампір знімає з себе домашні штани разом із трусами. Він розсуває ноги, показуючи, наскільки він збуджений.
– Подобається? – Брандо хитро посміхається.
– Так, – Енріко підсувається ближче й гладить чоловіка по стегні. – Але наступного разу дозволь себе роздягнути.
Діо ствердно киває головою. Він швидко змінює позу і сідає. Вампір тяжке коханого за рукав чорної сутани. Бліді пальці трясуться в спробах розстібнути маленькі ґудзики. Рум'янець виступає на білій шкірі. Брандо хмуриться. Пальці наче дерев'яні і мало того, що дерев'яні, так ще й не слухаються. На двох ґудзиках чоловік дратується й зупиняється. Пуччі, бачачи війну коханого із одягом, хихоче. Знервований і водночас збуджений Діо це щось неочікуване й невідоме. Енріко ловить себе на думці, що вампір дуже навіть сексуально виглядає, незважаючи на трохи зіпсовану романтику.
– Може ти перестанеш витріщатися на моє лице? – Брандо схрещує руки на грудях.
– Вибач, – Священник цілує чоловіка в щоку. – Як я можу випросити твоє пробачення?
Вампір чеше потилицю. Він що хвилину нічого не відповідає, а потім мовить:
– Думаю, поцілунку в губи вистачить. Але для поцілунку в тебе занадто багато одягу. Це не справедливо, що я голий, а ти – ні.
– У такому випадку тобі треба потерпіти.
– Я почекаю.
Діо спостерігає, як на коханому стає все менше й менше одягу. Чорна сутана летить на підлогу, а разом за нею – штани, сорочка й спідня білизна. Вампір хапає коханого за зап'ястя. Роздивляючись тіло Енріко, Брандо впадає в екстаз. Хочеться притягнути коханого ще ближче, (хоча куди ближче), гладити його шкіру, що значно відрізняється, розціловувати пухлі губи. Діо намагається стримувати бажання розпустити свої руки нижче й подрочити.
Нарешті священник згадує про обіцяні вибачення. Вампір кладе руки йому на плечі, легенько стискаючи їх. Брандо зціловує чужі вуста, наче граючись. Чоловік відчуває, що щоки палають, а тіло одержиме пристрастю горить. Коханий хапає його за пасма золотистого волосся, на що Брандо тихо стогне крізь поцілунок.
Вампір лягає на ліжко, тягнучи Енріко за собою. Діо відчуває, як його накриває шалена хвиля задоволення. Брандо відсторонюється. Він жмуриться й захоплено дивиться коханому в очі. Священник не краще за Діо, та на відміну від другого, на темній шкірі рум'янець не так помітно. Пуччі захеканий, зітхає й тягнеться до тумбочки за презервативами й лубрикантом. У першій шухляді лежить барахло, у другій – теж. Енріко спантеличено розглядає мотлох, після чого зачиняє їх.
– Вони в шафі мають бути, – Неголосно говорить Брандо. – Я сховав, бо не було сенсу діставати до твого приїзду.
Священник, ходячи по спальні туди-сюди, заслоняє штори. Він підходить до шафи й відчиняє дверцята. Пуччі бачить на полиці пляшечку лубриканту і пачку презервативів. Все, як казав Діо. Взявши все потрібне, Енріко повертається до ліжка.
– Тільки я тебе прошу, не тягни, – Вампір жалісливо дивиться на чоловіка.
Брандо поправляє волосся й спостерігає за коханим, що вже сидить поруч і гладить його по стегні.
– Діо, я спершу маю тебе спитати, – Юнак підіймається пальцем до чужого торсу, водячи дивакувати візерунки. – Ти бажаєш продовжити?
– Хіба по мені не видно? – Чоловік присідає й кладе руки коханому на талію. За мить, долоні опускаються нижче, обводять лобок й акуратно торкаються голівки члена. – Звісно, що я хочу тебе.
Вампір чує тихий стогін біля свого вуха. Він відсторонюється й лягає на спину. Священник нависає над коханим. Енріко залишає поцілунки на рожевих щічках, носі, чолі, губах. Пуччі відчуває, як сильні руки притягують. Чорні нігті легенько дряпають спину. Діо закочує очі. Юнак цілує ключиці, пестить соски, щипаючи їх. Священник нахиляється над вухом. Він кусає за мочку біля сережки, слухаючи, як Брандо голосно стогне.
Може на прелюдії йде забагато часу, та закоханим це подобається. Вони лестяться одне до одного, не соромляться показувати своє задоволення. Завтра в обох залишаться засоси й укуси, які гарно видно, проте зараз на них не звертають увагу.
Пуччі розкорковує пляшечку лубриканту і наносить змазку на палець. Він розводить стегнах коханого.
– Якщо тобі неприємно чи болить, то скажи, добре? – Щебече Енріко.
Діо відчуває, як довгий палець просувається в задницю. Звісно, дискомфорт присутній, та неприємного болю, нема. До цього моменту вампір старанно беріг її й не дозволяв домінувати над собою. У такі моменти вампір показує свою слабкість, а слабкість показувати можна лише перед однією людиною. Лише Енріко чоловік дозволяє бачити свою вразливість. От і зараз такий момент, коли знайшлась особа, яка достойна посягати на його дупу.
Брандо шумно видихає. Пуччі цілує із внутрішнього боку стегна, намагаючись відволікти коханого від не надто приємного процесу. Відчуваючи, як священник додає другий палець, Діо стискає долонями постіль. Вампір відчуває поцілунки біля ребер. Вуста священника приємно лоскочуть шкіру. Мурашки проходяться по тілу кожного разу, як Енріко розводить пальці, розтягуючи анус зсередини. Чоловік не стримувається й викрикує ім'я коханого. Діо відчуває, як ті ж самі пальці притискають простату. Його тіло горить і ниє, щоб Пуччі продовжив або хоча би зробив так ще раз. Вампір важко дихає і жмуриться. Брандо не розуміє, звідки в Енріко сили, щоб далі розтягувати його.
Після третього пальця, Діо зовсім втрачає голову. Він не може вже лежати на спині. Чоловік крутиться, щоб трохи змінити позицію, та в нього не дуже виходить. Врешті-решт, вампір змирився. Брандо відчуває, як пальці розтягують його, як священник розводить їх, щоб його дупа не боліла. Вампір ледь не давиться стогонами й не одразу вловлює, як пальці покидають його.
Пуччі бере запакований презерватив. Він обережно розпаковує його й розкатує на члені.
– Слухай, Енріко, а ти не хочеш трохи полежати? – Діо присідає на чужі коліна й обвиває долонями шию коханого. – Я спробую задовольнити нас.
Священник тихо хихоче. Він обіймає вампіра за торс й цілує бліді губи.
– А ще в такому віці корисні фізичні навантаження, – Брандо посміхається кутиками вуст. – Притримай його для мене.
Юнак спочатку не вдупляє, про що каже вампір. Він витріщається на Діо, який підіймається й штовхає коханого, аби той влігся на ліжку. Брандо вправно перекидає ногу й сідлає чужі стегна. Енріко вже сумнівається чи він справді це робить вперше. А може чоловік гарно імпровізує?
Священник виконує прохання вампіра. Діо акуратно опускається поки голівка не впирається в прохід. Брандо відчуває дотики коханого на задниці. Чоловік підсувається і стогне біля вуха священника. Вампір ні про що не жаліє й сподівається, що він не кінчить після перших поштовхів. Діо не в змозі описати відчуття. Якби йому прийшлося пояснити, як це, займатися сексом, Брандо нічого б не відповів. Ні, навіть не займатися сексом. Тут більше доречне дієслово кохатися. Так от, Діо не в змозі описати, як це кохатися. Кохатися так, щоб хоч трохи дозволити коханому вести процес, але керувати все одно самому. Кохатися так, щоб довірити й довіритись коханому. Кохатися так, щоб задовольнити себе й коханого.
– Діо, ти задумався..– неперервний потік думок перериває голос священника.
Вампір розсіяно дивиться на Пуччі. Брандо глибоко вдихає й видихає, починаючи скачку. Чоловік повільно набирає темп. Дуже незвично бачити долоні коханого на своїх сідницях, та Діо підмічає, вони там органічно вписуються. Правда Енріко незручно сидить. Точніше не сидить, а напівлежить. Спина не подякує такій позиції, тому варто змінити її.
Пуччі розлягається на постелі, довіряючи всю справу коханому. Раз Діо просив фізичні навантаження , то вони йому будуть. Брандо пришвидшує темп. Він задоволено стогне, відчуваючи, як із такої позиції зручніше стимулювати чутливі точки. Вампір нахиляється й вимогливо цілує губи священника або принаймні намагається. Поцілунок виходить змазаним і Діо вдає, наче так і має бути. Надовго вампір не затримується в роті коханого й плавно переходить до підборіддя, а тоді – шиї. Брандо цілує обережно, не залишаючи засосів чи укусів. Покусати коханого, звісно, хотілося, але чоловік розуміє, що може змагатися й ненароком обернути священника на вампіра. Діо відчуває, як Енріко тягне його за золотисті пасма. Брандо гортанно стогне і дивиться вниз, те зустрічає погляд темних, майже чорних очей. Ледь помітний рум'янець виступає на смаглявих щічках. Холодними пальцями вампір мучить соски, гладячи їх і слухаючи наскільки Пуччі подобається.
Діо відсторонюється. Він швидше й грубіше скаче на коханому. Із кожним поштовхом член священника краще попадає по простаті. Брандо входить в азарт. Хочеться все більше й більше стрибати, щоб задовольнити себе й Енріко. Вампір зупиняється, роблячи короткі перерви, щоб віддихатися, а потім знову повертається до швидкого темпу. Гривка лізе на очі й перешкоджає гарно бачити.
У спальні ехом розливаються голоси закоханих.
Брандо відчуває, як Пуччі випростовується й притримує його за талію.
– Діо, сонце, – Енріко опускає долоні на сідниці, призупиняючи його. – Ти не проти трохи відпочити? Не хочеш змінити позицію?
– Так, я не проти, – Чоловік злізає із коханого і поправляє гривку.
Вампір швидко лягає на місце священника. Під голову Енріко дбайливо ставить подушку. Брандо ніяк не коментує, а тоді випалює:
– Знаєш, мені навіть соромно стало...
– І чого ж?
– Я не приділяю увагу таким дрібним деталям, як ти, – Зітхає Діо. – Чомусь я підозрюю, що тобі би хотілося, аби я був уважнішим до тебе. Тобі би цього хотілося?
– Гм.. думаю, що так, – Юнак гладить вампіра за коліна й розсуває його ноги. – Але зараз тобі варто не думати про таке.
Священник нависає над коханим. Із такого ракурсу неможливо не намилуватися Діо. Він слухняний, вразливий, покірний. Ось так одразу й не можна сказати, що це той Діо, що тримає всіх у страху. Пуччі обережно входить у коханого. Енріко швидко набирає темп. Священник пристрасно цілує губи коханого. Він помічає, як Брандо розслабляється й піддається, довіряючи всю справу партнеру. Вампір кладе долоні на плечі коханого, залишаючи сліди на смаглявій шкірі, гладить ними по щоці.
Діо відчуває, як однієї рукою Енріко погладжує по сідниці, а іншою йому мастурбує. Юнак чує, як Брандо просить бути грубішим і жорсткішим. Пуччі не здогадувався, що чоловік настільки чутливий, хоча його вперше трахають і можна на це списати. Вампір схрещує ноги на талії коханого, хвилюючись, що священник залишить його й втече.
Діо вже на межі. Чоловік відчуває, як Енріко із кожним рухом потрапляє по простаті. Вампір кладе долоні на плечі коханого й притискає до себе. Брандо не знає, де притискає коханого сильніше: зверху чи знизу. Жар охоплює всі частини тіла, а від збудження зриває дах. Пуччі кінчає в презерватив, шумно видихаючи, а вслід за ним із голосним стогоном вампір кінчає, не без допомоги, собі на живіт.
Діо не збреше, якщо скаже, що на декілька секунд побував у раю. Він ліниво тягнеться до губ коханого і заплющує очі.
– Я тепер розумію, чому після сексу ти не слухаєш мене, – Бурмотить вампір.
– Звісно, ти змучився, – Енріко усміхається і веде чистою долонею по рожевій щоці. – Ти стрибав, як ненормальний, через що треба було помінятися місцями.
Брандо розплющує очі. Він давно так не втомлювався. Діо позіхає. Чоловік втомлено дивиться в такі ж змучені очі.
– Я знаю, що треба покупатися, але спочатку нам потрібно трохи перепочити. – Додає Брандо.
Священник виходить із вампіра, підіймається і стягує з себе використаний презерватив, який зав'язує вузликом і кладе на тумбочку. Юнак підсувається до коханого й відчуває ненав'язливі доторки на своїй талії.
– Енріко, знаєш, я так дивно почуваюся, – Вампір обіймає Пуччі міцніше. – Але одного разу мені би хотілося ще раз повторити..а ще мені дуже сподобалося, як ти вирішив поміняти нас місцями. Ніхто би не наважився вчинити зі мною так..
– Звідки в тебе ще сили ще розмовляти? Ти ж щойно таким втомленим був.
– Це називається вампірська сила, Енріко, – Тихо посміюється Діо. – Ти хочеш нею оволодіти?
***
Пуччі тягнеться до книжки, що лежить на журнальному столику і мовчки читає титул. Він лише зараз звертає увагу на «Собор Паризької Богоматері». Звичайно, книжку приніс Діо, щоб вони разом прочитали. Правда сам Діо зараз не точно не читатиме коханому. Брандо лежить на подушці і тихо сопить, бачачи десятий сон. Своєю вампірською силою чоловік так і не поділився, йому перешкоджала втома.
Енріко пригадує, що Діо розповідав про неї й священник точно читав її. Вампір ще й так нахвалював головну ідею, сюжет та й взагалі персонажів.
На тумбочці потріскує стара свічка. Пуччі кладе книжку на неї, щоб свічці не було так самотньо. Енріко намагається обійняти свою сплячу красуню, бо спляча красуня лежить на животі й накрилась ковдрою. Священник залишає всі спроби притулитись до вампіра. Пуччі вмощується зручніше й дивиться на бліде лице. У напівтемрямі все ще гарно видно модна розгледіти риси обличчя чоловіка.
Брандо так мирно й безтурботно спить, що Енріко ловить себе на думці, що йому теж варто відпочити. Юнак акуратно забирає гривку, яка спадає на чоло. Пуччі бореться, щоб не розбудити Діо поцілунком або хоча би поцілувати в щічку, ніс чи в скроню.
Схоже будити вампіра не треба. Брандо розплющує очі і сонно жмуриться. Чоловік повертається до Енріко лицем і витріщається на коханого десь зо хвилину й хмуриться. Насуплений Діо, який щойно спав, здається дуже навіть невинним і милим. Насуплені брови додають кумедності, а погляд так і натякає, що древнє зло не варто будити, та схоже, вампір не поспішає карати винуватця.
– Ти чого не спиш? – Брандо обіймає коханого й притискає до себе.
– Я? Я сторожу твій сон, – Пуччі гладить чоловіка по щоці й цьомає в губи. – Аби тебе ніхто не будив.
– Тому ти вирішив зробити це першим. – Хихоче вампір.
– Це називається наклеп.
– Наклеп?
– Так, саме наклеп, – Священник закочує очі. – Я не збирався тебе будити.
Енріко чує тихий смішок під вухом. Діо жмуриться й закидує ногу на чужі талію, хвилюючись наче Пуччі зараз встане й кудись втече. Коханий потрапив у капкан, що не може не викликати переможну посмішку у вампіра.
– Дивовижна ти людина, Енріко, – Брандо тулиться до священника. – За це я й тебе обожнюю.
– Це ж саме я можу сказати і про тебе, сонце, – Юнак відчуває, як щоки заливаються рум'янцем. – До речі, ти приніс книжку..я забув сказати тобі, що читав її.
– І вона сподобалась тобі?
– Я б сказав, що вона про любов Віктора Гюго до катедри Нотр-Дам, ніж про любов до Есмеральди. Хоча, якщо чесно, то величезні описи мені нуднувато було читати. Але зараз я б не хотів її читати, бо біля мене лежиш ти. А ти цікавіший, ніж будь-які книги.
– Я так розумію, що «Собор Паризької Богоматері» тобі не до душі? – Посміюється вампір.
– Так, ти правильно розумієш.
– То, мабуть, треба було обрати щось інше..– Діо зривається з ліжка, та долоні коханого вдало обвивають його торс.
Пуччі вимогливо цілує бліді губи. Брандо слухняно піддається, заплющує очі і відчуває лагідні дотики на своєму стегні. По шкірі проходяться мурашки.
– Куди це ти намилився? Сиди тут, ми ще встигнемо начитатися.– Священник відривається від вуст, а тоді знову повертається, щоб їх трохи помучити.