Місія

#БродячіПси #РюноскеАкутаґава_АцушіНакаджима #S #А #Міні #Закінчений

Вони сиділи біля, якогось будинку. Сонце вже почало заходити за горизонт. Сьогодні в них було важке завдання, зловити незвичайного крадія, який цупить здібності інших. Хоч місія й пройшла добре, після неї залишився ніби камінь в душі. Можливо то не через місію, але тоді здавалось, що саме вона винна. Та насправді їм просто треба було вже давно поговорити один з одним. А ця ситуація тільки допомогла. Було важко просто навіть сказати слово, але розібратися в їхніх стосунках треба. Більше немає шляху назад. Залишилось тільки, щоб хтось з них зробив перший крок. Один і другий були дуже впертими та не хотіли думати, що їм насправді добре, коли вони разом. Від відчаю хотілось волати на всю округу. Просто сидіти і нічого не робити - це не те, що потрібно їм зараз, тому навіть, якщо ніхто з них поки не хоче говорити, треба діяти. Акутаґава потихеньку почав підводити свою руку до руки Ацуші, щоб накрити її. Від цього жесту в обох пішли мурахи по шкірі. Ацуші широко відкрив свою очі та напевне перший раз за сьогодні подивився на такими щирими та виразними очами. Вони були мов ті квіти, що завжди приносила його сестра додому, такі ж дивовижні. От так просто сидіти та триматись за руки, дивлячись один одному у вічі, було краще рішення. В їхніх поглядах можна зрозуміти, що вони потребують кохання та ласки від хоча и від когось. Навіть тих самих обіймів, які ніхто з них не відчував. Це здавалось фантастичним, ніби уява перемогла свіжу реальність. Скільки слів ненависті вони сказали собі за те, що не можуть стримувати гнів на свого "суперника". Всі ті бійки залишились одним великим шрамом на грудині. Від спогадів стає важко і в Ацуші починається паморочитись в голові. Складно зрозуміти наміри людей та ще й коли ця людина Акутаґава, але він довіряє йому і кладе голову на плече, ніби кришталеве. Акутаґава з подивом дивиться на нього, хоча й пригортає сильніше до плеча. Їм все-таки потрібно поговорити, але не в такому місці. —І, що це все означає, тирг?—Акутаґаву турбує це питання з самого початку. Він говорив тихо, щоб тільки Ацуші міг його почути. —Це означає, що нам потрібно поговорити, але зараз в мене немає ні, настрою, ні сил на це.—Ацуші був дійсно дуже виснажений після місії.—Ходімо в більш затишне місце там все і обговоримо.—По його версії так буде саме найкраще. Він вже хотів вставати, коли його потянули назад. —Посидимо ще трішки й підемо.—Рю був в вже піднятому настрою, тому чом би й ні. —Гаразд. І все буде в їх добре. Обіцяю.