#КласВбивць #КармаАкабане_НагісаШіота #S #А #Міні #Закінчений
На дворі вже глубока ніч і зорі сяйвом покривали все буття. Вони здавалися такими недосяжними, такими мрійливими. Навкруги все було таке чарівне, наче в казці, хтось ніби спеціально намалював такий краєвид пензлем. Місяць світив, світив ясно, а біля нього кружляли вони - зорі-чарівниці. А в думках Карми були лиш слова з пісні: Закрию промені собою, Побуть зі мною прошепчу, Дай я надихаюсь тобою, Дай я намріюсь, досхочу. Йому хотілось би піти в ліжко та заснути, але сон ніяк ніяк не міг прийти. Завтрашній день обіцяв бути складним. Він тяжко зітхнув. Тривожить сон коханого зовсім не хотілось, тому залишився стояти на балконі, закриваючи собою промінчики світла. Повернувши голову назад, його погляд зустрівся з поглядом Нагіси, який тепер сидить на ліжку. Їхні погляди один на одного такі закохаті та чутливі. І без слів все стало зрозуміло. Тепер черга Нагіси тяжко зітхнути. Він, потянувши за собою ковдру, підійшов до коханого та обіймаючи завернув його в цю саму ковдру. Акабане теж обійняв та крепко притиснув до свого тіла. —Все буде добре, ніякі труднощі нас не розлучать.—В цьому сяйві очі Нагіси здаються ще прекрасніші та навіть коли його нема, Карма не може ні з чим їх порівняти. В його погляді проскакує впевненість в словах. І Карма не може, не вірити. Та залишається без сказаних слів подяки, тому, що його вуста затикають поцілунком. Вони б так залишились стояти, але Нагіса хоче спати, тому можна піддатися спокусі сну разом з коханим чоловіком. Коли туману вже не стало, А сонце пробивається крізь сни, Не прокидайся ще зарано, Не прокидайся, трохи ще поспи.