Зошити

#КласВбивць #КармаАкабане_НагісаШіота #S #А #Міні #Закінчений

—Нагіса! Ну, коли ти вже закінчиш перевіряти ті нудні зошити? Я зараз вмру від нудьги!—Саме з такої репліки почався їхній, майже спокійний, ранок суботи. Вчора вони були дуже втомлені після тяжкого робочого дня та хотіли відпочивати цілу вічність, або хоча би той вечір, а на ранок піти кудись розважитись. В Карми проблеми з працівниками, знову скандал та купа обвинувачень, а в Нагіси учні, які просто неконтрольовані і ще й нічого нерозуміють в науці, чи взагалі, в предметах.—Та скільки можна сидіти над цими каракулями? Залиш цю справу, ми ж домовлялися кудись піти. І, що б ти знав, я можу порахувати на пальцях дні, які ми провели разом, цим місяцем. Чому твої учні мають спотворювати нам життя?!—Ох, здається Карма розсердився не на жарт. Не частенько можна почути від нього таких слів. Та тут ситуація вимагає цього. Сил терпіти більше нема, залишилось тільки говорити. До речі, на дворі була тільки сьома ранку і Карма прокинувся навіть не від промінчикив сонця, а від свічення настільної лампи. І перші почуття, що він відчув це були подив та злість. Подив, бо прокинувшись навіть, з початку, незрозумів, що за вікном ранок. Злість, тому, що Нагіса так рано встав і знову за роботою, а не в лежить в ліжку та солодко спить. От чому саме зараз йому так закортіло перевіряти ті кляті зошити?! Можна було б почекати до неділі і все. Чи можливо Карма чогось нерозуміє? Який ще злісно сидить на ліжку та спостерігає за кожним рухом коханого. —Оооо, перестань бухтіти. Постарієш. Я от думаю, чому з тобою так складно?—Нагіса зовсім без настроя. Навіть не злий, а дуже втомлений. Хочеться багато сказати про свій стан, але сил нема і на це. Щось Карма й не помітив, який Нагіса сумний, як би побачив то не починав цю розмову таким чином. Стало соромно за себе, але він каже правду і не треба настільки перенагружати організм. Тому Карма спочатку повільно встав з ліжка та почав обережно підходити до стільця, на якому сидів Нагіса. Підійшовши він міцно вчепився в плечі та спробував підняти настрій коханого поцілунками в шию. І це спрацювало. Нагіса почав голосно сміятись, бо саме шия була його ерогенною зоною. Чим більше ставало поцілунків, тим бистріше вони почали переходити в укуси. І от на цій ноті все потихеньку завершувалось. —Ахаха, н-ну все, все, відчепис-сь, я-я залишу зошити і ми підемо снідати!—Нарешті, саме цього Карма чекав останню годину та відчепився від бідолашної шиї, але тепер виціловує пухкі щічки та солодкі, як мед вуста.

—————

Присвячую цю замальовку своєму ж едіту.