Бета: Олена Мулярчук
Еміко настільки швидко звикла до того, що в квартирі вона одна, що гучний стук і набридливий дзвінок в двері рано вранці змусили її тут же підскочити з ліжка. Удари були такої сили, немов хтось намагався прорватися всередину штурмом, задіявши якусь зброю.
Дівчина сонно натягнула халат і попленталася в передпокої, прихопивши перед цим з кухні дерев'яну качалку та столовий ніж. Хару хоч і обіцяв, що до неї буде приставлена охорона, але перестрахуватися не заважало. Хіба мало, хто так рветься до неї рано вранці, враховуючи її коло знайомих і їх рід діяльності.
Тихенько підібравшись до домофону, вона перемкнула на зображення з камери перед входом. Подумки проклявши все, що тільки можна було, танцівниця відкинула свою імпровізовану зброю і відкрила двері, натягнувши доброзичливіший вираз обличчя.
- Спала? - знайомий голос фінансиста бадьорив набагато успішніше будильника. - Ну, неважливо. Я тебе не затримаю, - Юкі нахабно увірвався в невеликий коридорчик. - Роздягайся.
- Що? - Еміко здивовано закліпала очима, сторопівши від подібної зухвалості. Залишки сонливості випарувалися в невідомому напрямі.
- Зірочка, в темпі, у мене купа справ. Кімоно твоє треба дошити і не лише. Знімай халат, - він махав рукою, прискорюючи її. - Мене не спокушає шити одяг на око, а бос заборонив тягати тебе на примірки. Береже дужче свого капіталу, - Юкі театрально доклав руку до лоба і важко зітхнув, а після знову посерйознішав. Еміко не змогла стримати реготу, але він був більше схожий на нервовий смішок.
- Пробач. Кімоно це до…
- …балу, - нетерпляче закінчив він. - Але мені ще в Китай тебе зібрати треба. Три дні, а подій… Ні секунди відпочинку... - він продовжив бурчати, поки крутив Еміко, прикладаючи сантиметрову стрічку і роблячи собі позначки в телефон, який без кінця клацав від повідомлень.
- Багато там буде людей? - запитала вона, поки крутилася перед ним напівгола. Юкі кивнув і вже відкрив рот, щоб відповісти, але його відвернув дзвінок.
- Так, дружинонька, - проспівав хлопець, поправляючи окуляри і випрямляючись. Еміко ледве стримала сміх. Ічиро мало чим нагадував "дружиноньку" зі своїм кам’яним суворим лицем, короткою стрижкою і купою пірсингу. Посмішка сповзла з обличчя фінансиста. - Що?! Ми втратим близько ста мільйонів йен, він адекватний?! Та срати я хотів на колишні домовленості! Не хоче купувати - нехай валить з гри, - Юкі роздратовано попрямував по кімнаті. - Так? А мені потім обнулитися і закласти свій будинок? Гаразд, наш будинок, - пирхнув кароокий. - Його давно головою об стіл не били? Влаштуємо. Ні, відмовлено. Краще напиши, що будеш на обід і нехай бережуть тебе боги, якщо це знову рамен з тієї забігайлівки.
Еміко перелякано спостерігала, як у неї на очах манірний і усмішливий Юкі перетворився на якогось диявола в Dolce & Gabbana, готового спалити найближчі будівлі одним поглядом.
- І взагалі, я зайнятий. У мене бал. Цілую.
Від нього виходили хвилі ненависті, але варто було йому сказати останню фразу, а дзвінку урватися, як він ураз повернувся в колишній настрій. Юкі ще щось переглянув на телефоні, перш ніж його сховати.
- Щось сталося? - обережно перепитала Еміко. Вона сподівалася почути які-небудь новини про Хару. Ну, або як у нього справи. Чоловік кожного разу на її питання відповідав ухильно і в цілому обходився з нею, як з квіткою під скляним ковпаком. З одного боку, це лестило, адже не за кожен день до тебе залицяється глава якудза. А з іншою… Адже вона не фарфорова, щоб над нею усі тряслися.
- Мій звичайний робочий день, - махнув рукою Юкі. Потім подивився на годинник. - Спізнююся. Все, не нудьгуй тут, залишаю тобі хлопців. І, - він клацнув її по носу пальцем, - підборіддя вище. Як-небудь заберу тебе на поговорити за келихом Chardonnay. Пока-пока.
Юкі залишив її одну так швидко, що дівчина не встигла і одного питання задати. Хоча, коли він хоч раз відповідав нормально без своїх "зірочка" і "не скажу" в одному реченні.
Смартфон Еміко блимну і на екрані висвітилося повідомлення від Хару.
Хару 06:21am
"Доброго ранку, Еміко. Виспалася? Юкі вже дістався до тебе?"
Вона не змогла стримати безглуздої посмішки. Щоки у момент сталі яскраво-червоними від спогаду про вчорашнє. Безглузде рішення: кинутися йому на шию, як остання ідіотка, але від його реакції на поцілунок ноги тоді підкосилися, а голова перестала генерувати адекватні думки. Навіть не відразу усвідомила, що вони затискалися в ліфті під камерами. Відмінне шоу для диспетчерів. Але з яких пір вона так осміліла з ним?..
Еміко 06:25am
"Доброго ранку, Хару. Так, вже приходив. Кімоно мені шиють. Буде щось грандіозне"?
Поспати ще хоч би півгодинки все одно не вийде, тому танцівниця вирішила випити кави та приготувати сніданок, борючись з тяжким позіханням і кутаючись в теплий плед. Три години на сон занадто мало. Може, вдасться сьогодні викроїти хоч годинку подрімати десь в куточку тренувального залу, якщо, звичайно, їх відпустять з пар вчасно, і у Еміко вийде приїхати раніше.
Ось в чому Хару був правий на всі тисячу відсотків - місце для житла розташоване дуже зручно. Під боком не лише університет, але і студія сенсея. Та і до клубу тепер їхати набагато менше. Таксі не треба, з клубу забирали люди Хару. Найпростіше виявилося припинити упиратися і дозволити доглядати її, як йому надумається. Він все одно не слухає.
Хару 06:41am
"Звичайний тематичний бал до Нового Року. Юкі любить такі заходи, і він щороку стає таким нестерпним".
Еміко видала короткий смішок. Юкі був і правда такою занозою. Характер фінансиста і так не цукор, зрозуміло стало з першої ж фрази, а коли метушився із вбраннями і прикрасами він виглядав страхітливо. Ще і слухається виключно свого боса. Стало раптом цікаво побачити Хару в роботі, хоч вона і злегка побоювалася такого видовища. Безглузда цікавість. Уявила, як він наставляє пістолет на Одзава.
"Чи на мене. Якщо почну багато базікати. Ні, безглузді думки".
Еміко 06:43am
"Зате все буде ідеально з таким організатором. Я тебе не відволікаю від роботи?"
Хару 06:44am
"Не відволікаєш. До того ж, я сам тобі написав. Не можу подзвонити - тут шумно".
Еміко постукала пальцями по стільниці, думаючи над відповіддю і спостерігаючи, як чашка заповнюється ароматним напоєм. Вони так поспішно розлучилися після поцілунку.
Еміко 06:51am
"Шкода. Я б хотіла почути твій голос ;)".
Вона відклала телефону із задоволеною посмішкою. Ідея дратувати чоловіка, особливо якудза, коли між вами, можливо, величезна кількість кілометрів, лякала і одночасно розбурхувала. Подумає, що вона легкодоступна?.. Так тому і бути. Хару міг зробити такі висновки після побачених відео з Одзава і того поцілунку в ліфті.
Несподівано телефон завібрував. Пройшло всього хвилин п'ять з її повідомлення, а він вже знайшов місце, звідки можна дзвонити? У горлі пересохло, долоні злегка спітніли. Зробивши глибокий вдих, вона відповіла.
- Доброго ранку, Хару.
Еміко намагалася говорити невимушено, немов не тряслася секунду тому від страху та нетерпіння.
- Еміко, доброго ранку, - глибокий оксамитовий баритон не псувала навіть якість зв'язку, а саме легкі перешкоди у вигляді рипіння динаміка та шуму. - Теж хотів почути тебе.
Їй здавалося, що його голос проникає під шкіру, примушуючи ту злегка колоти, як на морозі.
- Ти далеко від Токіо?
У трубці почулося зітхання.
- Трохи, так. Північніше цього міста тільки Сахалін, - в його тоні відчувалася усмішка. - Я у Вакканай.
- Ого, - протягнула Еміко, малюючи собі в голові карту Японії. Так, трохи, всього лише околиця країни. Скільки там до Хоккайдо їхати? Півтори тисячі кілометрів? - Далеко, а не трохи.
- Постараюся повернутися до тебе в Токіо швидше.
Іноді у неї створювалося враження, що у Хару є схильність до магічних здібностей. Інакше як він міг лише парою слів викликати у неї відчуття безпеки і при цьому примушувати серце стукати так голосно, що, здавалося, чули мешканці сусіднього будинку.
- Я чекаю, - тихо промовила вона, притиснувши телефон до щоки сильніше, немов так намагалася відчути його дотик на відстані. Проте їй було доступне лише прохолодне скло.
- Я теж, - відповів він їй так само тихо. – Час йти, якщо хочу закінчити раніше.
Після розмови з ним у неї ще довго горіли щоки, немов вона провела не одне тренування або відпрацювала кілька номерів в клубі.
***
День в університеті був настільки активним і завантаженим, що діставати з кишені телефон виходило тільки на коротких перервах, да і то, по ділу. А ще її одногрупники який день не припиняли перешіптування про заможного залицяльника Мацуури та інших чоловіків, які привозили дівчину в університет. Зміїне кодло, не інакше. Творча спеціальність - просто розсадник пліткарів і недругів. Відтяти би їм всім язики…
Тепер, якщо вона почне отримувати гарні оцінки або легкі завдання від викладачів, одногрупники відразу спишуть все на проплачене особисто ректорові навчання і назвуть її "хвойдою". Хоча, вона вже не раз чула у свою адресу це слово. Навчилася пропускати повз вуха їх пусті балачки з перемиванням кісток.
- Так, і подейкують, що її колишнього хлопця, Одзаву, посадять. Його батько відмовився від нього.
Еміко підняла голову, зацікавлена темою обговорення. Вона відклала вбік підручник по педагогіці і підійшла до своїх одногрупників.
- Привіт. Про що базікаєте? - дівчина посміхнулася, але усередині уся стиснулася від вимушеної фальші.
- А, Мацуура. Та так, обговорюємо іспити, - відповіла найсміливіша з групи пліткарів. Асука, так звали дівчину, підняла підборіддя і з кепкуванням наблизилася. - Але ж ти не хвилюєшся про такі дрібниці.
- Що ти маєш на увазі? - танцівниця продовжувала тримати свою робочу для таких випадків посмішку, але вже мріяла видерти їй кілька пасм і навчити поводитися себе в соціумі більш людяно.
- Сама знаєш. Не здивуюся, якщо будеш кращою на потоці, - дівчина безневинно тріпотіла очима, прикидаючись святенником, поки з її рота виливалася вся жовч, що накопичилася за довгий час її суперництва зі всіма підряд на потоці. Еміко наблизилася до неї, заглядаючи в очі, в яких слизнув переляк.
- Асука, ти ж все одно внизу рейтингу. Яка тобі різниця, хто в перших рядах?
Головна пліткарка їх групи трохи не задихнулася від обурення. До аудиторії зайшов викладач, і їм довелося перервати сварку, щоб не отримати мінус бали.
Їй якудза мало, так тепер ще і зі зміюками цими вчитися ще залишилися пару років. Краще б Хару тоді дочекався її в машині, як і планувалося. Іноді їй здавалося, що у неї точно доля Бели з Сутінок і неприємності липнуть, як мокрий листок до асфальту. Може, і якудза насправді вампіри, і вони з'їдять її тлінне тіло в темряві ночі? Дуже драматично, але вірогідність нульова. Єдине, за що треба тепер переживати - це збереження речей в стінах учбового закладу.
Університет не школа, але у багатьох в пустій голові ще вітер вільно гуляє, і дитинство грає в одному місці.
Не те, щоб вона не така. Періодично хотілося врізати самій собі. Досі було соромно за ту істерику, влаштовану Хару. Ще й ударила. Де був її дорослий мозок в той момент - незрозуміло.
У кафетерії Еміко сіла за вільний стіл в кутку, змахнувши на підлогу крихти, а залишене студентами сміття у вигляді банок з Coca-Cola і папірців з серветками зібрала у свій пакет, де до цього була їжа. Не встигла вона в повному спокої приступити до свого обіду перед останньою парою, як над нею нависла тінь.
- Прошу вибачення, дозволите сісти? Все зайнято, - від знайомого тембру по шкірі пішли мурашки. Дівчина повільно підняла голову і наштовхнулася на жорстокий глузливий погляд, з яким вона вважала за краще б ніколи не стикатися. Йому бракувало тільки маски і класичного костюма. Рука Еміко сіпнулася до телефону, але чоловік загрозливо опустив долоню на стіл поряд із скляночкою кави.
- Шуміти не будемо. Ти ж не хочеш проблем, Еміко? - від вкрадливого голосу Мацугаме ставало ніяково. Вона ковтнула в'язку слину і повільно повернулася в початкове положення.
- Нам немає про що розмовляти з Вами. Мені потрібно на пари, - Еміко хотіла було піднятися з місця, але на її плече лягла важка долоня, притискаючи до стільця. Якщо закричить, то хіба її врятують? Це ж якудза, як він потрапив на територію університету?! Але щось їй підказувало, що кричати сенсу немає, адже для людей навколо він не робить нічого поганого, та і не виглядає як глава мафіозного угрупування.
- А ти зухвала. За розкладом початок пари через двадцять хвилин, - гмикнув чоловік. Він виглядав, як місцевий викладач у своєму бежевому піджаку зі світлою водолазкою під горло і темних джинсах.
- Приберіть руку, - голос студентки був холодним, хоча всередині все напружилося від паніки. Чоловік і правда прибрав долоню, проте сів навпроти, прикувавши її до стільця одним лише поглядом.
- Боїшся мене? - посмішка стала ширша. - А я думав, Фукубара не дозволить своїй пташці розгулювати так вільно без пари міцних хлопців за спиною. Не бачив тебе раніше, а тут відразу стала наближеною до впливової людини. Цікаво. Ма-цу-у-ра... - якудза супроводжував кожен озвучений склад її прізвища стуком срібної запальнички по стільниці з вибитою буквою «М».
Він відкинувся на спинку стільця, упиваючись страхом Еміко, ніби найдорожчим ексклюзивним віскі. На екрані висвітилося повідомлення від Хару.
- Відповіси йому пізніше. Хороша інтуїція. Так що забула Мацуура у Фукубари під крильцем? - вона вже налаштувалася відповісти, але її зупинили злегка підведеною рукою. - Не утрудняйся. Відповідь: він тримає тебе поруч, щоб розвіяти чутки і зміцнити своє положення. Ти навіть трохи схожа на Коу. Шкода, звичайно, що ти тимчасова, як і усі інші після неї. Але він міг вибрати будь-кого, а вибрав саме Мацууру. Постав йому питання, - він простежив за реакцією дівчини. - А, він зовсім не посвятив тебе у своє життя. Боїться або не зважає на тебе, тому що ти виставковий екземпляр?
- Що не так з моїм прізвищем? - Еміко повністю проігнорувала уколи у бік Хару, хоч вони потрапили прямо в ціль. Вона стиснула свої коліна, намагаючись не тремтіти. Мацугаме лякав її. Жахливо хотілося бігти від цієї людини, а її прізвище випаленим шрамом в спогадах майже десятирічної давності підбивало скрутитися і сховатися десь в темному куточку, аби він не дивився на неї.
- Та як раз-таки все так. Дивно, що я відразу не зміркував. Підзабувсь трохи. Вік все таки… Думаю, ти скоро дізнаєшся. Якщо не буде пізно, - він піднявся зі свого місця, підійшов ближче і нахилився до неї так, щоб лише Еміко чула його слова. - Хару не повинен знати про нашу "випадкову" зустріч. Ти ж розумниця? Рьота ж правильно виховав дочку? Не хотілося б турбувати твого батька, борг сам себе не погасить, а без частин тіла важко заробляти гроші для своєї єдиної дитини.
Еміко не могла поворушитися. Тато. У вухах шуміла кров, і останніх слів вона вже не почула. Судячи з того, як Мацугаме покинув кафетерій, то він лише попрощався з нею. Все сталося так швидко. Він спокійно зміг би завести її куди-небудь і убити, якби захотів.
Хару 04:33pm
"Зайнята? Як у тебе справи"?
Вона залишила повідомлення непрочитаним. Набрала Ріну та запросила до себе з ночівлею після зміни в клубі. Та і до Еміко було ближче чим до подруги.
- Я приготую тобі смачний сніданок, - відразу ж пообіцяла подруга. - Правда, Пухнастик нудьгуватиме один. Залишу йому най смачніший, най м’ясистіших хробачків.
Еміко перекрутило від спогаду про нового вихованця Ріна – ящірку, яку вона з якогось переляку обізвала Пухнастиком. Її захоплення різними повзучими тварюками лякало, особливо коли боїшся, що один з її змій або ящірок втече з тераріуму. Страх. Норіко теж була любителькою всяких змій. Добре хоч для своїх вихованців вони окрему кімнату виділили.
- Із задоволенням з'їм твій сніданок. Тільки, може, поїдемо сьогодні відразу додому? Я попереджу Юї.
- Гаразд. Я хотіла залишитися, але раз ти просиш. - засмучено протягнула подруга. Еміко знала, що вона надула губи у цей момент і спохмурніла.
- А у тебе плани? Можемо ненадовго залишитися, якщо так сильно хочеш.
- Правда-правда? Ну, не то, щоб плани... - Ріна якось незручно почала запинатися. Її симпатія до власника клубу була занадто очевидною. Ще більше дивувало те, що їй відповідали взаємністю з не меншим завзяттям, якщо судити за бажанням подруги брати більше змін в "Едо".
- Гадаю, ненадовго позичу тебе панові Окава.
- Еміко! Ну… не те щоб він… я просто... І, до речі, тебе хіба не твій багач забере?
- Він поїхав ненадовго.
- Страшно спати одній в холодному ліжку без свого коханого? - захихотіла подруга.
- Ой, ну все, побачимося в клубі.
- Ти мені так і не… - Ріна пізно почала щось тараторити в трубку, Еміко на автоматі скинула дзвінок. Треба відповісти Хару хоч пару слів, а то вже навіть непристойно стільки ігнорувати. Брехати йому. Знову. Вперше замовчування проблем вилилося в катастрофу. Одзава, звичайно, посадять, але все-таки.
Еміко 08:08pm
"Мене затягнуло у будні :( Ніяк не могла відволіктися, пробач :( Все добре. Як твої справи? Ще не закінчив"?
Заповітна позначка "Прочитано" так і не з'явилася, скільки б вона не гіпнотизувала відкритий діалог. Він же навіть не в мережі. Відволікає його.
У клубі довелося чекати, поки Ріна намилується своїм новим хлопцем і наговориться з ним. Обоє виглядали трохи невмілими, коли спілкувалися один з одним. Еміко навіть стало цікаво постежити за дивною парочкою з боку. З іншими Окава тримався спокійно, а тут злегка метушився і зайвий раз махав руками.
Юї налила Еміко склянку води з лимоном.
- Сьогодні одна? - запитала барменша.
- Чекаю Ріну, ми домовилися разом їхати.
- Я про твого хлопця. Щось не бачила його, - Юї відволікалася на клієнтів, даючи можливість Еміко придумати відповідь. Хлопець. Та щось навіть язик не повертався назвати Хару хлопцем, тим більше своїм. Слова Мацугаме, як глибокі порізи леза, виразно віддрукувалися в ній. Стосунки, в яких усі знають про неї, але вона абсолютно нічого не знає про свого так званого хлопця. Можна списати на нестаток часу, проте Хару завжди зводив нанівець розмови про себе і своє минуле, не дозволяючи підступитися навіть на витягнуту руку.
- Хару поїхав по роботі на пару днів.
- Так? Дивно.
- Чому?
- Та так… - Юї загадково посміхнулася. - Широ?
- Що? При чому тут…
- Та ні ж, Широ, - вона помахала пальчиками, витягаючи шию. Еміко різко обернулася і побачила, як до них наблизився чоловік в усьому чорному. Більше був схожий на тінь. Його губи зігнулися в зухвалій напівпосмішці.
- Еміко, - він злегка схилив голову у вітанні. - Юї, в телефон заглянь. Не горить, але бажано.
Блондинка тут же витягнула свій смартфон і заусміхалася.
- Привіт, Широ, - танцівниця спробувала непомітно заглянути за його плече.
- Сам, якщо ти про це, - той миттєво уловив її бігаючий по залу погляд. - Приїде, не тривожся. Сьогодні я заберу, так спокійніше для всіх.
Збентежена від його правильної здогадки, Еміко намагалася не дивитися йому в очі. Слава усім відомим богам, що увагу Широ легко перетягнула на себе Юї, змусивши чоловіка схилитися до неї через барну стійку.
Еміко написала Ріні коротке повіломлення з питанням, де вона, і стала чекати, спостерігаючи за відвертим фліртом Юї. Хоча такі форми самі по собі знаряддя вбивства осіб чоловічої статі. Блондинка стукнула перед Широ стопкою з текілою і помахала рукою, поскакавши працювати на іншу сторону стійки. Чорноволосий чоловік проводив дівчину злегка засмученим поглядом, а після знову повернув свою увагу Еміко.
"Юї. Ну, спасибі".
Але не встигла Еміко почати переживати за збереження приватності своїх думок, як до неї підлетіла задоволена Ріна.
- Пробач, пробач, пробач, що так довго, - заторохтіла Ріна, обіймаючи подругу зі спини за талію. - Їдемо? О, Широ, привітик.
Чоловік лише кивнув і мовчки забрав їх сумки. Еміко подумки подякувала Ріні за її здатність з'являтися вчасно і за те, що вона погодилася переночувати у неї теж. Залишилося розв'язати проблему з університетом. Просити Широ, щоб він був присутній з нею на парах - маячня і сама тупа з ідей. Та і як вона пояснить таке? Що її кривдять однокурсниці? Плювати вона на них хотіла з Токійської вежі. Нічого вони їй не зроблять. Хіба що порвуть пару тренувальних костюмів, та зіпсують зошити. А уникнути теми її зустрічі з Мацугаме не вийде.
Ще з середньої школи вона перестала вважати буллінг серйозною проблемою, тому від неї швидко відставали.
Широ залишив їх з Ріною одних, перед цим перевіривши квартиру. Він пройшовся пальцями по поверхнях, немов щось шукав.
- Тут же камери перед входом, - сказала Еміко, спостерігаючи, як він залізає рукою за телевізор.
- Не довіряю. Тае завтра з тобою.
Він попрощався, схиливши голову і пішов.
- У нього, що, кожна буква платна?
- Тоді у Юї безліміт, - гмикнула Еміко, після чого голосно засміялася разом з Ріною.
Вони удвох так сильно втомилися, що енергії вистачило лише на те, щоб сходити в душ і натягнути піжами. Да і то, Еміко довелося довго трясти подругу за плече, коли та так і заснула на дивані, не дочекавшись.
Вранці її і правда забрав Тае.
- Так, пані Мацуура або... - хлопець спирався на двері машини. Зелені очі у вранішньому сонці відливали злегка жовтуватим відтінком, що надавало хлопцю особливий шарм. - Ні, ти не подумай, я поважаю Хару, але я офіційно не в його клані. Тимчасово допомагаю по проханню.
- Просто Еміко, - дівчина стомлено зітхнула. Отримати кулю в голову від Мацугаме з ранку здавалося не такою вже і поганою ідеєю. То-то Хару здивувався б. - Ти без Іріе?
- Ми, звичайно, пара, але ж не сіамських близнюків, - посмішка хлопця стала ще ширша, оголяючи його загострені ікла. - Приглянути за тобою - робота не складна, а у нього концерт на носі.
- О, я б хотіла подивитися.
- А ти хіба не прийдеш з Фукубара? Він любить дивитися на балет і не пропускає концертів Іріе.
Еміко пробурмотіла під ніс:
- Ой, ну, звичайно, мені хіба треба говорити.
Тае покосився на дівчину, поки вони повільно тягнулися по вранішніх токійських заторах. Вона навіть толком розчесати волосся не встигла. Залила в себе величезний кухоль кави, стягнула волосся в пучок і одягнула перше, що випало з шафи. Все одно Хару її не побачить. Та і він відучора мовчить.
Вона написала ще раз перед сном, але повідомлення так і залишилося непрочитаним. Ось і не потрібно, багато честі. Руки сребіли відправити йому який-небудь злісний стікер або емодзі, а потім теж ігнорувати. Але їй же не дванадцять років. Зайнятий. Буде час - відповість. Завжди відповідав.
- Зі мною зазвичай їздять Широ, Рю і Кезуки. Іноді Юкі. Чому раптом тебе попросили? - поцікавилася Еміко, намагаючись хоч якось почати дізнаватися про Хару від різних людей. Раз сам не хоче розповідати, то вона сама з'ясує.
- Та не знаю. Широ просив, він зайнятий, а інші хлопці чомусь не підійшли. Шеф дав добро. Все одно в Китай полетимо разом, так що звикай до мого суспільства, зірко, - підморгнув Тае, припаркувашись недалеко від університету.
- Ти теж летиш? - її очі від здивування стали більше схожі на кулі для гольфу.
- Звичайно. Там концерт Іріе і шабаш грізних глав мафій. Насправді, вони випиватимуть, палитимуть і вирішуватимуть всяку нудятину, періодично уриваючись на званий вечір для більшої пристойності. Прилетить навіть мій шеф, - він потягнувся. - Ну, і перегони ще пройдуть.
- Це усе за три дні?
- Ти зараз запізнишся, чомучка. Нічого більше не скажу. Мені здається, я і так наговорив на пару запотиличників від глави Фукубара. Ще язик відріжуть, очі випалять.
Еміко перелякано кинула на нього погляд і почала судомно кланятися і вибачатися.
- Та жартую я, жартую. Тільки язик.
"Дуже смішний. З Юкі чи що обмінюється збірками "Як витонченіше жартувати на теми якудза: 1000 і 1 жарт""?
Вона вже збиралася побігти на пару, але раптом зупинилася.
- Стоп, ти з Хару говорив?
- Ти завжди проводиш інтерв’ю новачкам? - реготав хлопець, оголяючи свої ікла. - Особисто - ні. А треба було? - з'єхидничав гонщик.
- Гаразд. Пробач за безглузді розпитування. Я побіжу.
Еміко помахала Тае на прощання. З ним було якось простіше, та і знання, що на Хару він безпосередньо не працює, допомагало триматися більше невимушено без усіх цих "пані". Немов управляє кланом вона. Жах. Залишилося тільки набити тату Хагоромо-Тенне і Дракона на додаток на усю спину і більше нічого не треба робити. Бігла від якудза, щоб прибігти до них. Замкнуте коло. Це тільки їй так таланить знаходити мафію навіть в найнесподіваніших місцях? Цікаво, якби вони не зустрілися в клубі, то вірогідність зіткнуться з ним все ще була б високою?
"Так, я б влізла у борги і до нього. Ось була б розвага. Але це якщо б мене Одзава не убив. Веселеньке життя".
Чи то у неї паршивий настрій через проблеми в університеті, чи то від того, що Хару раптом відплатив їй тією ж монетою і почав ігнорувати, Еміко стала занадто дратівливою. Треба було перестати нити. Викладач по практиці сучасних танців цокнув язиком, коли Мацуура двічі проігнорувала зауваження, абсолютно його не почувши, за що отримала смішки в спину і співчуваючий погляд деяких одногрупників.
До квартири дівчина повернулася вже десь після семи вечора. За звичкою приклала ключ-карту, проте двері виявилися відкритими. Еміко почала повільно задкувати від неї, гарячково шукаючи в сумці телефон і газовий балончик. Спочатку набрала номер Тае, згадавши, що Хару так і не відповів їй сьогодні, проте почула лише довгі гудки. Трубку ніхто не підняв. А, може, Ріна забула закрити або повернулася? У неї адже є запасний ключ. Знову підійшла до дверей, не залишаючи спроб додзвонитися.
Дівчина штовхнула двері і увійшла до квартири. На вішалці висіло довге чорне пальто, а збоку від входу стояли лаковані туфлі. Вона полегшено видихнула. Навряд чи злодії або вбивці роздягаються при вході і переживають за чистоту підлог. Хіба що психи.
Вона кинула сумку на ламінат і пройшла далі. Її зустріло включене на кухні світло і Хару, що сидів за столом, хоча швидше лежав, завчасно підклавши під щоку руки, як подушку, і тихо сопів. Поряд з ним у вазі стояв величезний букет темно-бордових троянд, а стіл був засервірований.
Серце Еміко пропустило удар, а вона так і залишилася стояти, спостерігаючи за картиною, що відкрилася їй. Він же говорив два дні, не менше. Вона весь цей час крутила собі в голові всяке, а він поспішав і готував сюрприз. Добре, хоч не було часу писати йому всяку гидоту. Хоч вона і виклала йому на зло історію в Instagram зі своїм тренуванням у Нок, де була одягнена в щось схоже на купальник. Тихо пробравшись в спальню, Еміко схопила плед і повернулася, щоб укрити чоловіка, погладивши його при цьому по голові. Він навіть не сіпнувся, так глибоко спав.
Зате у неї є час привести себе в порядок, а то навіть соромно приймати бажаного гостя, коли зовні вона була схожа швидше на побиту собаку, яка при цьому рилася десь на смітнику.
Треба було дати йому поспати трохи. Вона б із задоволенням перемістила його до себе на ліжко. Дівчина закусила губу. Про що вона тільки думає?
Повернувшись на кухню з вологим волоссям, Еміко помітила коробочки з маркуванням ресторану Хару. Навіть про вечерю потурбувався. Вона випадково зачепила столові прилади рукою, і вилка з гучним дзвоном ударилася об підлогу.
- Еміко?.. - сонний чоловічий голос був ледве чутний. Вона застигла на місці.
- Пробач… - тужливо протягнула танцівниця, розуміючи, що, ймовірно, зіпсувала йому можливість хоч трохи відіспатися. Хару підняв голову і почав шукати її, поки сині очі не сфокусувалися на дівчині навпроти.
- Це ти, пробач. Заснув тут. Ти голодна? Все вже охололо, правда, але можемо розігріти, - він намагався стягнути з плеча плед. Його рухи були трохи уповільненими після сну, а на щоці залишився слід від пасма волосся, яке він залишив розпущеним. Еміко підійшла ближче і поклала руку йому на плече.
- Спасибі. Можемо разом повечеряти, тільки на дивані, а то ми вдвох стомлені? Я розігрію.
Хару притягнув її за талію до себе. Еміко незручно уперлася стегном в стільницю. Її продовжували наполегливо тягнути, поки вона не сіла до чоловіка на коліна. Глава ткнувся носом в дівоче плече, вжавши пальці в її талію. Вона дозволила собі обвити його шию і зарилася руками в посивівше волосся на потилиці.
- Пробач, що не відповідав. Не міг ніяк зосередитися після твого голосу і повідомлень, а треба було розібратися зі справами швидше. Та і вирішив влаштувати невеликий сюрприз, - він погладив танцівницю по попереку і підняв на неї погляд.
- Я сумувала.
Так, вона сумувала. Дратувало все, навіть відображення в дзеркалі. Вони розлучилися так поспішно. Її так сильно тягне до Хару, що чинити опір вже неможливо. Нехай котиться до біса цей Мацугаме зі своїми брехливими розмовами.
- Я теж сумував.
Торкання губ було подібно до оксамиту. Хару не дозволяв собі більше. Лише трепетна ласка, від якої крутилася голова, а руки чіплялися за чоловіка, як за єдину опору. Не йшло в порівняння з тим поцілунком в ліфті, але цей був іншим. Ніжнішим.
Тільки вона захотіла просунутися далі, як Хару відсторонився, посміхаючись на її розчароване зітхання.
- Складно бути стриманим з тобою. Я все ще сподіваюся нагодувати тебе, - він провів рукою по її щоці, Еміко злегка прикрила очі, - і подарувати дещо.
Хару дістав з пакету, який стояв поряд із стільцем, м'яку іграшку у вигляді пінгвіна, тільки не звичайного, а повністю круглого, схожою на величезну чорно-білу пампушку. Стирчали тільки трикутні плавники та очі.
- Я знаю, ти втомилася від дорогих подарунків. На ній можна навіть поспати.
Еміко узяла іграшку і пом'яла в руках, відчуваючи м'якість, немов річ була створена з пуху. Занадто мило.
- Спасибі величезне. Мені дуже подобається, - вона ніжно поцілувала його в щоку на знак вдячності.
- Радий, що тобі сподобалося, - Хару і сам заусміхався разом з нею.
Повечеряти все ж хотілося, а від запаху риби з рисом і спеціями, які наповнили кухню відразу ж, як тільки Еміко почала гріти їжу, живіт зрадницький бурчав. Хару був успішно відправлений на диван і терпляче чекав, поки дівчина все принесе, оскільки вона заборонила допомагати. Включила для фону якесь телешоу, адже все одно зосередитися не могла ні на чому, окрім як на періодичних торканнях прохолодної шкіряної рукавички спочатку до її руки, потім до талії.
Танцівниця присунулася до нього вже так близько, що залишалося тільки знову підійнятися йому на коліна. Але їй ще треба встигнути написати доповідь і підготуватися до семінару.
- Ти нікуди не йдеш, - вона хотіла запитати, а у результаті прозвучало як твердження. Хару питально підвів брову, в його погляді застигло німе питання. Щоки Еміко враз зачервоніли від сорому.
"Краще б собі рот заклеїла".
- Ні, просто. Не так виразилася. Просто ти завжди працюєш, зайнятий і поспішаєш у справах, - пояснення вийшло ще гірше. Немов вона йому докоряє.
"Може, зараз в мою квартиру увірветься Мацугаме і уб'є мене? Я б подякувала".
- Сьогодні я нікуди не поспішаю. Справи почекають. Я тебе відволікаю? Скажи - я не ображуся.
- Ні, - вона негативно захитала головою. - Залишся. Правда, мені доведеться трохи побути занудою і поганою хазяйкою.
Хару не відповів, лише притягнув її до себе за талію і поцілував в скроню. Можна розцінити, як згода сидіти поряд із зубрилом цілий вечір?
Знаходитися з ним поруч було так затишно і легко, але зосередитися на навчанні стало набагато важче, особливо коли його пальці неуважно перебирали її волосся і блукали по спині, викликаючи точкові розряди та сироти по шкірі.
У результаті підготовка зайняла трохи більше часу, ніж планувалося спочатку, поки Еміко не зрозуміла, що усе тіло заклякло від довгого сидіння, а Хару поруч трохи дрімав. Все ж сну за її кухонним столом виявилося недостатньо. Вона потягнулася, витягаючи руки то вверх, то перед собою. Краще б провела час з чоловіком, а не страждала над навчанням, але якщо вона завтра провалиться, то ганьбитиметься і посилить положення серед однокурсників, що вважають її хабарницею і утриманкою. Хай і на рахунок другого вони більш, ніж праві.
Вирішивши, що притиснутися до Хару і трохи посидіти, ідея відмінна, вона поклала голову йому на плече і прикрила очі. Здавалося, що всього на секунду, поки не відчула віддалено, як її несуть на руках і вкладають в ліжко. Хотіла щось сказати, але вийшло лише промугикати нерозбірливе «Ммм…». Та і ледве голова торкнулася подушки, як сон тут же повернувся.
Уранці вона знайшла записку від Хару з побажанням хорошого дня і попередженням, що перед її зміною в клубі вони з Широ заїдуть.
Якщо до зустрічі з Мацугаме, розмова її не лякала, то зараз вона вже уявляла свої спроби не дивитися в очі помічникові глави мафії, щоб не видати, що вона їм недоговорює. Нервозність посилював ще майбутній день в університеті. І поїздка в Китай.
Як вона і припускала, чорний джип чекав біля університету. Еміко дякувала усім вищим силам, коли сама пройшла до машини, і Хару не вийшов до неї. Широ відкрив для неї двері, і студентку зустрів теплий салон з не менш теплим поглядом глави мафії.
- Втомилася? - запитав Хару, а на її коліна тут же опустився плед і упаковка з милими тістечками у вигляді різних порід собак.
- Ні. Ти мене відгодуєш, і я перестану влізати у свої сценічні костюми.
- А, так це костюми. Дивно, на відео погано видно, де починався твій одяг. Знатиму, - задумливо, але не приховуючи нахабної усмішки відповів чоловік. Еміко підозріло покосилася на нього. З чого це він в такому настрої? Згадала, що виклала відео йому на зло, і стало трохи соромно. Вона навіть не перевірила, чи дивився він. Хару продовжив:
- Але тобі це не загрожує, тому що, судячи з того, як ти їси, мені знадобиться не один рік для виконання підступного плану.
Еміко побачила в дзеркало заднього виду, як Широ не зміг стримати усмішки. Змовилися тут чи що?! Ще до цієї компанії Ріна разом з її батьком, і буде dream team, що докоряє худорбою і примушує доїдати величезні порції.
- Нормально я їм, і хто б говорив, - Еміко показово запихнула собі в рот ціле моті. Говорити з набитим ротом не виходило. Хару не стримав тихий сміх.
Але увесь настрій випарувався рівно у той момент, коли вони сіли в її квартирі за стіл. Еміко зробила усім чай, по максимуму відтягуючи розмову.
- Розпочнемо з початку. Як вас з батьком занесло до якудза? - по обличчю Хару неможливо було прочитати ні єдиної емоції. Широ так само сидів кам'яною статуєю, дивлячись куди завгодно, але не на Еміко, за що вона була йому безмежно вдячна. Проте танцівниця бачила, як уважно він слухав кожне слово і піддавав його аналізу у своїй голові.
Дівчина розпочала розповідь з моменту, коли їх кинула мати, як районом зайнялося одне з угрупувань якудза, як вони брали свої "мита", і чим загрожувала непокора. Вона дійшла до моменту, коли бізнес батька прийшов до занепаду, і грошей стало не вистачати. Саме тоді він і взяв у борг в мафії, але гроші прогоріли. Бізнес остаточно був втрачений.
Хару несподівано пирхнув. Еміко здивовано подивилася на нього, не розуміючи такої реакції. Він засуджує її батька або що?
Широ відповів замість свого боса.
- Відпрацювали. Вдалий улов або старі рахунки. Продовжуй.
- Старі рахунки? Але батько ненавидить якудза, вони відібрали все, - вона тут же замовкла. Хару похитав головою.
- Нічого. Мало хто скаже позитивне про нас. Може, і правда збирали дрібні бізнеси. Рекет іноді буває абсолютно іншим. Людей заганяють у борги, потім користуються, поки не заберуть останню копійку. Наступний крок - рабство. Наркотичне, сексуальне, фінансове. З такого потім не вибираються. Чорний ринок і зараз процвітає, хоч влада вдало приховую масштаб.
Еміко ковтнула і відвела погляд, приховуючи очі, що наповнилися сльозами від спогаду, що нахлинув. Так, вона, як ніхто, знала методи, які використали якудза. Якими вони могли бути "переконливими" у своїх вимогах.
8 років тому
У ніс вдарив запах гнилизни і каналізації. Покинута будова в Камагасаки, до якої не підходила навіть поліція, адже тут, окрім щурів, нічого шукати, стояла мовчки очікуючи чогось неминучого. Будівля готувалася до зносу, але адміністрація міста тягнула з ухваленням рішення, і розвалини продовжували гнити на околиці неблагополучного району. Еміко ледве змогла розплющити очі. Невідомо, чим її накачали, можливо, навіть важкими наркотиками.
Вона спробувала встати, але її рука виявилася прикованою до якоїсь труби, а сама школярка сиділа на брудному матраці, що кишів тарганами та клопами.
- Ей, дєтка, прокинулася?
Дівчинка намагалася розглянути того, що говорив, але не могла. Все пливло, перетворюючи навколишній світ на плями різної міри похмурості. Нудило. Вона відчула, як її почали торкатися липкі долоні. Намагалася чинити опір, але її ударили в живіт. Навмисно не били по обличчю.
- Постарайся бути слухняною, дрібна погань. Інакше відстрочення твій батько не отримає.
- Я… не…
Але їй не дозволили продовжувати видавлювати слова, закривши рот спочатку рукою, а потім заклеївши ізоляційною стрічкою. Чоловіки говорили багато брудних та нецензурних слів. Ніхто з них не впускав можливості обмацати кожен сантиметр її тіла. У якийсь момент вона ніби навіть благала про смерть.
Еміко втратила відлік часу. Не розрізняла чи різні це були чоловіки. Нічого. Залишився лише біль і провина, за те, що вона не може просто потерпіти заради батька.
Після всього її переодягнули і залишили біля будинку, засунувши в кишеню кофти розписку про відстрочення боргу, текст якого був складений з вирізаних з якихось газет ієрогліфів. З таким в поліцію не заявишся. За зв'язок з якудза і самі жертви могли поплатитися, а вона навіть портрет скласти не зможе. У якийсь момент побачила лише тату.
Еміко спробувала повернутися в реальність, але зрозуміла, що вже ніяк не контролює сльози, а Хару сів поруч навпочіпки, стурбовано вдивляючись в її обличчя.
- Еміко, - він хотів торкнутися її, але його рука зависла в повітрі над жіночим коліном.
- Пробачте. Трохи відволіклася, - вона накрила руку чоловіка, дозволяючи йому зробити те, що він хотів. Усе це у минулому. Тоді відстрочення і правда врятувало батька.
Широ подав їй склянку води. Хару продовжував сидіти поруч, ніжно стискаючи її коліно. Вона витерла сльози і договорила.
- Потім стали приходити анонімні повідомлення. Іноді просили залишити пакет з готівкою в конкретному місці. Ми не могли і не можемо потягнути усю суму, яку нам нарахували, але якщо платимо вчасно, вони нас не чіпають.
- Широ, - Хару навіть не подивився на чоловіка, який ураз піднявся.
- Відновлю. Багато дрібниць було, могли загубитися у великому клані. Можливо, навіть Мацугаме щось будуть знати.
Від припущення Широ вона ледь не впустила склянку.
- Еміко, ти знаєш Мацугаме? - від раптового крижаного тону і що слизнула по обличчю Хару тіні їй стало ніяково.
- До балу у Фальконе не знала. Просто його прізвище було на одному тату.
Глава важко зітхнув, і в, здавалося, жесті, що вибачається, погладив її по руці. Якщо Хару зможе розібратися з боргами батька, то вона просто забере його з Кіото, і він більше не переживатиме. Заразом розповість про Мацугаме. Але ризикувати зараз життям батька вона не посміла.
- Добре. Зачіпка слабка, але перевірити можна. Широ.
- Зроблю, - він вклонився і мовчки залишив їх.
Хару піднявся, проте не для того, щоб теж піти за своїм підлеглим. Він підхопив Еміко на руки і переніс на диван, де притиснув її до своїх грудей і накрив пледом, подарованим ним ще при їх перших зустрічах.
- Я не випитуватиму у тебе подробиці всього того жаху, через який ти пройшла. Найму тобі кращого психотерапевта. Але тепер все стало зрозуміліше. Дивно, що ти мене підпустила ближче, ніж на десять метрів. Обіцяю, тебе ніхто не чіпатиме, - сталевий голос Хару все більше заспокоював її. Тепер по щоках текли сльози полегшення. Вона потребувала того, щоб виговоритися, навіть без подробиць, і не тримати в собі все.
- Хару, спасибі, - вона притиснулася лобом до його лоба, прикривши очі. Хотілося б просидіти так всю ніч, особливо коли учора заснула разом з ним.
Збиратися в "Едо" довелося похапцем, закидаючи в сумку усе необхідне.
Біля чорного входу в клуб вони з Хару розійшлися. Широ теж вирішив залишитися. До них приєдналися Тае з Іріе і навіть Юкі з Ічиро. Поки чоловік з колючим поглядом продовжував свої експерименти з алкоголем у барі, фінансист увесь вечір сидів поряд з босом і щось йому тараторив і показував. Еміко під час кожного виходу на сцену, спостерігала за тим як сивоволосий чоловік роздратовано переривав словесний потік.
Ріна прибігла за куліси в останню мить. Щоки дівчини палали, а очі нагадували дві десятийенні монети.
- А де твоя щаслива шпилька? - здивувалася Еміко. Подруга ніколи без неї не виходила на сцену. Ріна тут же почала метушливо обмацувати волосся.
- От демони б мене побрали, - засмучений протягнув вона, - це провал. Еміко. Як я без шпильки?
- Немає вже часу шукати. Все буде добре, - вона погладила танцівницю по плечу.
Шпилька після виступу все ж знайшлася. У коридорі. У руці у Окави. Еміко поспішно сховалася за рогом, провіщаючи, що зараз її подруга втратить не лише шпильку, але і саму голову, а зайвий свідок їй ні до чого.
***
Перед вильотом у Шанхай Еміко усвідомила, що втомилася. Юкі крутився навколо неї зі своїми вбраннями цілий день, попутно вирішуючи проблеми з балом і вислуховуючи різні робочі питання. Від такої лавини економічних термінів у Еміко плавився мозок.
Але ось валіза на три дні була більше схожа на валізу для переїзду в іншу країну.
Еміко натягнула зручний костюм в рубчик. Вона чи не з боєм випросила його у скаженого стиліста.
- Несмак.
- Зручний одяг, Юкі. Сукня-футляр в літак…
- Чартерний особистий літак. Різні речі, зірочка.
Еміко стукнула його журналом VOGUE по плечу.
- Я боюсь давати тобі в руки заряджений пістолет.
Наступний удар прилетів йому по голові.
- Гаразд, переконала. Цікаво, якби ти попросила у боса перлину з дна Маріанского жолоба, то через скільки днів ми з Широ вже занурювалися б?
- Наступний удар полетить тобі в око, - Еміко загрозливо почала наступати на хлопця, але той підняв руки вгору.
- Все, все, бери свій костюм.
На злітній смузі було дуже вітряно. Сонце вже сховалося за Фудзі, тому аеропорт світився, як новорічна ялинка. Еміко, натягнувши шарф чи не до самих очей, йшла під руку з Хару. Вона поривалася надіти йому на голову шапку, але їй не дозволили, аргументувавши відмову банальним "не люблю".
Вже в кріслі, готуючись до зльоту, вона відігрілася під теплим пледом. Такий холод в Токіо рідкість, але з вічною зміною клімату навіть дивно, що не пішов сніг. На сусідніх кріслах вже розташувалися Широ, Кезукі і ще декілька хлопців охорони. Іріе і Тае теж сиділи неподалік, про щось тихо переговорюючись і тримаючись за руки. Вони обоє вклонилися Хару і Еміко.
- Перший раз летиш, Еміко? - запитав Тае. Хару поруч розмовляв по телефону, поки вони ще на землі.
- Ну, приватним літаком - так, а так було пару разів. На змагання. Іріе, ти ж летиш в Китай тому?
- Так. Це лише благодійний концерт.
- Не прибідняйся, красень, - Тае пошарпав хлопця по щоці, блиснувши обручкою на безіменному пальці.
- Перестань, ми тут не одні, - Іріе намагався відбитися від свого хлопця, а, судячи з усього, вже нареченого. І справді, який дивовижний клан. Глава якудза з танцівницею pole dance, гонщик з танцівником балету, фінансист з айтішником. До того ж, Еміко підозрювала, що права рука глави клану зустрічається з українською барменшею. Тут навіть якщо захочеш, то такого в житті не вигадаєш.
Хару так спокійно відноситься до романів усередині клану, дозволяючи усім чинити так, як їм заманеться, і роблячи акцент лише на робочих аспектах, що навіть іноді закрадалася думка про те, що він прихований європеєць.
- Еміко, ти ж прийдеш? - Іріе вирвав її питанням з роздумів.
- Думаю так, - невпевнено відповіла вона. Хару повернув голову і кивнув Іріе, після чого знову повернувся до розмови.
- Відмінно.
- Тобі сподобається. Іріе таке витворяє, кожного разу дивуюся, як він ноги собі не ламає. Хоча майже не ламає… Мені потрібний живий наречений.
- Сказала мені людина, яка ганяє на байці, - пирхнув фігурист, за що отримав поцілунок в щоку, а потім йому розшарпали волосся.
- Не бурчи, старпер.
Еміко спостерігала за їх перестрілкою, посміхаючись. Згадала, як спілкувалися Юкі з Ічиро днями. Другий просто мовчки кивав, погоджуючись зі всім, що скаже його хлопець. А потім думки перенеслися до Ріна, яка, заїкаючись, намагалася розповісти Еміко, як цілувалася з Окавою в його кабінеті, хоча просто зайшла занести йому домашньої їжі. Що ж, главу клубу "Едо" чекає ще знайомство з Пухнастиком і іншими слизькими друзями його новоспеченої дівчини.
Хару закінчив розмову.
- Широ, Назар теж буде.
Чоловік кивнув і відкрив ноутбук, а глава повернув свою увагу Еміко.
- Летіти три з половиною години, потім ще доїхати треба. Можеш поспати. Там є кімната.
Наступне питання здивувало не лише Хару, але і Еміко.
- Сама?
Очі чоловіка блиснули іскрами, але він тут же зібрався.
- Тільки якщо хочеш, - його рука слизнула під її плед і влаштувалася на коліні. А сам він схилився ближче до її вуха. - Не бійся говорити мені, що ти хочеш або що для тебе неприпустимо. Мені важливо це знати, - тепле дихання лоскотало її шию.
- Мені просто сподобалося спати поряд з тобою. Так спокійніше.
Як тільки літак набрав висоту, Хару попросив стюардес не турбувати їх до самого прильоту. Хіба що при екстреному випадку. У невеликій кімнаті з двоспальним ліжком панувала напівтемрява. Еміко зручно влаштувалася на грудях чоловіки, прикривши очі. Вона чула, як прискорено стукає його серце.
Сон все ніяк не йшов. Вона лише сильніше підбадьорилася від його поглажувань по спині, але вирішила не ворушитися, щоб не заважати відпочити Хару.
Проте через деякий час Еміко не витримала і підняла голову.
- У тебе ж були стосунки до мене? - питання прозвучало занадто напористо, навіть безглуздо. Але їй який день не давало спокою ім'я "Коу", сказане Мацугаме. Сумнівалася, що він брехав їй.
Хару злегка поморщився, а після важко зітхнув, немов чекав цього питання.
- Я був заручений. Її звали Коу. Але, на жаль, не склалося.
- Ви розлучилися?
- Так. Вона кинула мене не по своїй волі. Вона померла. Кінець історії.
Еміко перелякано подивилася на чоловіка, але, згадавши його обіцянку, заспокоїлася. Адже їй нічого не загрожує?... Ураз стало соромно за свій довгий язик. Ось смикнуло ж її запитати. Тепер зрозуміло, чому він не говорить про себе. Який жах. У Еміко пропало бажання копати далі. Вона потягнулася і поцілувала чоловіка в щоку.
- Вибач, мені не було варто…
- Все нормально. Твоя цікавість виправдана, - Хару провів пальцями по щоці Еміко і м'яко поцілував. - Може, як буде час, я розповім детальніше.
На цьому її питання про особисте життя Хару закінчилися, а поспати так і не вийшло. Просто цілуватися і розмовляти виявилося досить, щоб скоротати час до прильоту.
Шанхай зустрів їх достатком яскравих вогнів, смогом і шумними вулицями. Навіть вночі тут було багато людей, особливо туристів. Їх зустріли величезні позашляховики, куди вони пересіли, розмістившись групками. Попереду їхали Широ з охороною, а за Хару і Еміко їхала машина з Іріеом і Тае. Останній підморгнув Еміко, коли та вийшла з кімнати перед самою посадкою, і отримав від свого жениха догану.
Вона мріяла скоріше дістатися до готелю, щоб переодягнутися після дороги.
- Юкі надіслав розклад. У нас обід з Міллерами, потім вечір в казино глави Фуісін. Наступного дня нам треба виїхати за територію Шанхаю, потім повернемося. За можливості, менше говори і не звертай уваги на Назара. Потім зрозумієш, - відразу ж випередив її питання Хару.
- Хіба в Шанхаї дозволено казино?
- Точно так, як і зльоти глав мафіозних угрупувань. Місцева влада в долі, казино працює як готель. Прохідна ставка в гру п'ятдесят тисяч доларів, - він притягнув Еміко до себе, цілуючи її в шию. - Обіцяю, вночі покажу тобі Шанхай. Вдень місто не таке вражаюче. Але перед цим мені треба попрацювати.
***
Зустріч з Міллерами в обід пройшла спокійно. Енн виявилася хоч і строгою, але досить милою жінкою. Вона прийшла разом зі своєю дружиною, сином Люком і Тае, який повернувся під крило свого безпосереднього начальника і брав участь в переговорах. Еміко намагалася кілька разів вникнути, але незабаром стало зрозуміло, що діловий рівень англійського у неї шкутильгав, і вона не розуміла через слово.
Добре хоч Юкі зглянувся і дозволив їй одягнути брючний костюм ніжно-блакитного кольору, в тон якого була і сорочка Хару. Вона вже боялася уявляти, як виглядатиме у вибраній сукні. Вона така довжелезна та важка. Ще й туфлі на підборах. Танцювати в стріпах простіше, оскільки завжди є опора у вигляді жердини. Але ось провести на підборах цілий вечір і намагатися не наступити собі на сукню від Jimmy Cho - розвага не для усіх.
Люк, не без підказок Тае, спробував поговорити з нею японською, але у результаті Еміко над ним зглянулася і сама перейшла на англійську.
- Так, було б цікаво побувати в Нью-Йорку.
- Після Токіо ти подумаєш, що там живуть дикуни, - реготав Тае. - Це ми тут такі пристойні. Краще поїхати в Майямі, там хоч сонце і пляжі, - мрійно протягнув хлопець.
- Так ти вже визначився з медовим місяцем? - підколов друга Люк, а після чого запитав: - Хіба японці люблять засмагати? - хлопець з кучерявим каштановим волоссям, яке виглядало як шапка, збентежено переводив погляд з Еміко на Тае. Всі з боку Фукубари більше були схожі на привидів порівняно із засмаглими американцями. - Прошу вибачення, якщо питання грубе.
- У нас просто інша мода. Чим блідіше, тим красивіше, - м'яко пояснила танцівниця.
- Тому ми виглядаємо молодше вас, - їдко парирував Тае своєму другу. Так, мабуть, поспілкуватися з кимось на абстрактні теми їй було необхідно. Хару, мабуть, знав. Тае почав обговорювати серфінг і вже підстрибував на місці від бажання опинитися в Майямі, одруженим і підкорюючи хвилі. Люк теж не відставав. З його слів, у нього була наречена, яку погодили батьки. Посміявся, що йому пощастило і в батьків дівчини грошей потрібна кількість, інакше б мама ніколи б не дала свого благословення на їх відносини через різницю у віці. Люк виявився сильно молодше.
Одні женатики навкруги, чесне слово. То жодного, то відразу лавина з парочок. Чи вона з недавнього часу почала все це помічати?.. Еміко покосилася на зосередженого Хару, який ставив підписи на договорах, використовуючи інкан. На деяких листах просто ручкою. Рано їй ще думати про заміжжя з ним.
Знайомі менше місяця. Але в голові все одно спливали картинки, де вона у білій сукні йде до вівтаря, а він чекає її. Довелося випити цілу склянку води після таких думок.
Увечері, коли дівчина нарешті закінчила стирчати в кріслі візажиста, і покоївки допомогли акуратно натягнути сукню ніжно-блакитного кольору, не зіпсувавши її локони, до кімнати постукали.
- Еміко? - на порозі з'явився Хару в класичному чорному костюмі з незмінними рукавичками.
Вона теж сьогодні наділа такий елемент. Попросила Юкі знайти в тон до сукні. Вони були напівпрозорими, лише для годиться.
Приголомшений чоловік застиг на місці, лише погляд повільно переміщався від її обличчя до подолу, а потім назад.
- Ти... - він прочистив горло, - я знаю п’ять мов, але не можу підібрати слів, щоб описати, наскільки прекрасно ти виглядаєш сьогодні. Якщо заговорю віршами, то прошу вибачення заздалегідь, - він схилився і торкнувся губами тильної сторони її долоні. Вона все ніяк не звикне до його компліментів. Хіба вона настільки красива для нього?..
Хару допоміг вийти з готелю, притримуючи для Еміко поділ сукні. До потрібного місця їхали близько години, хоча це було неподалік. Шанхайські затори виявилися ще гірші за токійських.
Їх зустрів сучасна будівля з назвою "Hóngsè yùjīnxiāng" - Червоний тюльпан.
На вході усіх попросили пред'явити запрошення та внести депозит. Широ з охороною трималися відразу за Хару і Еміко. Вони пройшли повз ресторан і бар, спустилися вниз на ліфті в підвальне приміщення. Танцівниця сильніше вчепилася в руку свого супутника. Трохи далі виявився ще один вхід. Двері відсунулися самі.
Вони увійшли до розкішної позолоченої зали з величезною кількістю столів, немов казино було розраховане на потік людей, як в Лас-Вегасі. Деякі гості вже були тут і або грали за одним із столів, або пересувалися між ними, спілкуючись один з одним. Еміко побачила Енн. Проте до них підійшов високий, ставний чоловік середнього віку з супутницею. Від них прямо віяло владністю. Жінка тут же оглянула Еміко з голови до ніг, видно щось собі помічаючи.
- Хару Фукубара.
- Уій Кіанг.
Не встигла Еміко опам'ятатися, як її руку відпустили, і обидва чоловіки наставили один одному пістолети до лоба. Усі в залі притихли, спостерігаючи за картиною, що розгорнулася.
#poledance #гумор #дарк #мафія #наркоторгівля #нецензурналексика #персонажігеї #романтика #стрітрейсинг #танці #торгівлязброєю #якудза #рейтингзанасилля #B2 #Максі #ВПроцесіНаписання #генетичніхвороби #смертьдругоряднихгероїв