Бажання виконує русалка

#F #A #Закінчений #українська_міфологія #русалка #Івана_Купала Опис: Ольга загадує бажання в русалки, яке потім ледь не вилазить їй боком на Івана Купала.

Руки Ольги вкрилися гусячою лускою, коли вона опустила вінок на воду. Серце шалено билося в грудях, адже настала пора загадувати бажання, яке русалка повинна виконати.

– Закохатися…закохатися…закохатися, – зовсім тихо, але в той же час швидко, промовляла дівчина.

Через декілька секунд Ольга розплющила очі й оглянула річку: ніде не видно було русалки. Ольга зітхнула і вирішила ще раз промовити своє бажання.

– Що ти там бормочеш одно? – пролунав знайомий голос подруги.

Ольга аж почервоніла від сорому. Якщо Килина все бачила, то тепер жартуватиме про цей випадок.

– Біжу!

Ольга пішла, а вінок тим часом уже дістався середини річки.

– Чим ти там займалася? – поцікавилася Килина в Олі дорогою додому.

– Хотіла перевірити температуру води, – знайшла виправдання Ольга, сподіваючись, що Килина повірить.

– Ну й якою була водичка? – вона всміхнулася й уважно глянула на Ольгу.

– Прохолодна, – засміялася Ольга. На щастя, Килина не стала нічого більше розпитувати.

Наступного дня Ольга набирала воду з криниці. Її погляд зосередився на своєму відображенні на поверхні води. Дівчина помітила власний змарнілий вигляд, адже ніч виявилася безсонною через безкінечний вир думок навколо бажання, яке може здійснити русалка. Справа в тому, що Ольга вже давно була дівчиною на видання, до неї сваталися хлопці, навіть дуже непогані, але жодного з них вона не кохала, а їй хотілося по–справжньому покохати. Про те, що можна загадати бажання в русалки, Ольга дізналася від своєї бабусі, яка часто розповідала про нявок та русалок. Ольга обожнювала слухати про них і хотіла колись зустріти, хоч більшість людей воліли б ніколи їх не бачити, тому, відразу почувши від баби, що потрібно сплести вінок, а потім запустити його на воду, загадавши бажання в русалки (важливо робити це без зайвих очей), Ольга побігла збирати квіти для вінка. Учора їй вдалося загадати бажання, але все вийшло не так, як Ольга очікувала. Дівчині хотілося, аби бажання здійснилося якнайшвидше.

– Про що замислилася? – на ганок вийшла баба Мотря з ціпком.

– Бабусю, а через скільки повинно збутися бажання, загадане в русалки?

– Конкретного часу немає, може відразу здійснитися, а може навіть через декілька років.

Плечі Ольги опустилися, а обличчя скривилося від почутого, як від лимону.

– Досить балачок. Іди готуй їсти, – з фальшивим невдоволенням проказала баба.

Дівчина схопила відра й понесла їх у хату.

Після обіду Ольга сапала грядки і зовсім не помітила, як Килина городами прибігла до неї. Вони жили через три хати й товаришували з дитинства.

– Привіт! – голосно вигукнула Килина.

Ольга в нахиленому положенні повернула голову і побачила подругу, осяяну променями сонця.

– Ти не рада мене бачити? – запал Килини відразу потух, коли вона побачила реакцію дівчини.

– Сонце сліпить, тому зажмурилася, – Ольга піднялася. – Звісно, що я рада тебе бачити.

Килина уважно оглянула подругу, голова якої була огорнута хустинкою, а на руках виднілися брудні від землі рукавички.

– У тебе на обличчі бруд, – засміялася Килина й простягнула руку, щоб струсити пилюку зі щоки Олі.

– Я б і сама могла це зробити.

– Добре–добре, але мені захотілося допомогти.

Вони мовчки гляділи одна на одну секунди зо три, а потім голосно зареготали.

– Скоро відбудеться святкування на Івана Купала. Ти ж підеш? – поцікавилась Килина після того, як дівчата заспокоїлися.

– Якщо не буде ніяких справ, то піду.

– Ольго, які можуть бути справи на свято? Я дуже хочу, щоб ми обидві добре відпочили, адже й так постійно працюємо, тому приходь і не вигадуй відмовок.

– Добре, – з усмішкою кивнула Ольга. – Тоді де зустрінемося?

Напередодні святкування Ольга прокинулася рано–вранці й пішла скоріше зривати квіти для вінка, який мала запустити вже ввечері. Її ступні й руки лоскотала трава, вкрита прохолодною росою.

Дівчина сіла плести вінок прямо на землю, а під час плетіння замислилася про те, що сьогодні хоча б дізнається, як скоро вийде заміж, також вона подумала про те, що, можливо, варто ще раз загадати бажання в русалки на Івана Купала, поки заспівала:

Заплету віночок,

Заплету шовковий,

На щастя, на долю,

На чорні брови.

Ой пущу віночок

На биструю воду,

На щастя, на долю,

На милого вроду.

Ой поплинь, віночку,

Прудко за водою,

На щастя, на долю

Милому зо мною.

Згодом вінок був готовий. Ольга оглянула свою роботу: з–поміж зеленого яскраво вибивалися жовті квітки звіробою та сині волошки.

На Івана Купала біля ріки зібралося багато неодружених хлопців, які не соромилися залицятися до дівчат. Ольга відразу відчула на собі погляд деяких з них, тому знітилася й почала виглядати свою подругу Килину, котрої ніде не було видно.

А тим часом люди вже почали стрибати через вогонь та співати пісні, хтось випивав, хтось танцював, а Ольга все ще шукала очима Килину.

– Стрибнемо разом через вогонь? – Ольга й не помітила, як до неї підійшов парубок із рудуватим волоссям.

– Разом можуть стрибати лише закохані пари.

– Думаю, ніхто й не зверне уваги, якщо ми це зробимо. До того ж, хто заважає нам покохати одне одного? – юнак говорив повністю розслаблено, позираючи, то на Ольгу, то на інших дівчат, що проходили повз.

На секунду Ольга подумала, що, можливо, це непогана ідея? Можливо, це збувається її заповітне бажання? У такому випадку їй навіть було б все одно, як відреагували б на це односельчани.

Ольга вже хотіла погодитися, але побачивши в натовпі Килину, зірвалася з місця й поспішила до подруги, яка, як виявилося, прийшла на свято не сама. Килину тримав за руку парубок Сергій. Раніше він ігнорував почуття дівчини, не хотів одружуватися з нею, адже був набагато багатшим за неї. «Ти мені не рівня» – часто говорив Килині прямо у вічі.

Ольга аж заклякла від подиву, адже думала, що Килина давно відступилася від Сергія. Стало неприємно, що вони з Килиною домовлялися прийти на свято разом, але вийшло все ось так.

– Ольго, ти прийшла! Я така рада, – Килина нарешті помітила подругу й обійняла.

Ольга подумала, що рада Килина зовсім іншому, коли глянула на Сергія, який ні на крок не відходив від дівчини.

– Усе гаразд? – Килина стала перейматися через мовчання подруги.

– Так, звісно, – Ольга вирішила, що немає сенсу розпитувати Килину, повчати її, просити облишити не надто добродушного хлопця, псувати зрештою свято Івана Купала, тому насилу всміхнулася.

– От і добре. Ми з Сергієм поки підемо стрибнемо через багаття, так? – і поглянула на хлопця. Той погодився – і вони залишили Ольгу саму.

До речі, той рудий хлопець, що залицявся до Ольги, вже гомонів із новою дівчиною. Так Ольга вирішила, що дарма прийшла на свято, аж поки не доторкнулася до вінка на голові. До її останнього шансу. І враз її вираз повеселішав, вона приєдналася до молоді, що водила хоровод навколо багаття.

Настав момент запускати свої вінки. Незаміжні дівчата спускали їх на воду з надією, що скоро зможуть вийти заміж.

Деякі вінки потонули, – це означало, що дівчата вийдуть заміж нескоро, інші трималися на плаву. Вінок Ольги передував – і вже досягнув середини річки. Хтось почав вітати дівчину, адже тепер вона має незабаром вийти заміж – вінок відплив далеко й не потонув.

Ольга сиділа коліньми на мокрому піску й тільки–но відвела погляд від свого вінка, як той пішов під воду. Люди на березі почали охати й співчутливо позирати на Ольгу.

– Я бачив, як щось потягнуло його вниз, – заговорив Сергій, який мав занепокоєний вигляд. Хлопець кусав нижню губу й хмурив брови.

– Вінок просто потонув, облиш, – махнули на його слова з посмішкою.

Ольга засмутилася через те, що сталося, але слова Сергія її зацікавили:

– Що саме ти бачив?

– Як чиясь рука різко потопила його, – поки Сергій говорив, Килина гладила його по плечу, щоб заспокоїти.

Ольга глянула на поверхню води, що була спокійною. Ніхто не купався й потонути не міг, тому слова Сергія звучали, як поганий спосіб злякати.

– Думаю, то була русалка, – припустив Сергій.

– Але на Івана Купала всіляка водна нечисть виходить з води, тому купатися безпечно. Можливо, тобі здалося? – Килина також сумнівалася в його словах.

– Не знаю, – Сергій ще більш знітився, адже йому не вірила Килина, вже й інші косо на нього дивилися, мовляв, збожеволів хлопець.

Поки вони говорили Ольга по берегу відійшла від місця, де святкували Івана Купала. Усі швидко забули про ці дивні слова Сергія й далі продовжили святкування.

– Дуже дивно, – Ольга думала, чи може бути таке, що Сергій справді когось бачив?

– Що дивно?

На березі сиділа дівчина в сорочці, її волосся було розпущеним й спадало на плечі, а на голові стирчала купа трави. Ольга хотіла розгледіти, що то точно таке, але не змогла.

– Чому ти не святкуєш з усіма? – Ольга підійшла ближче до дівчини.

– Мені це не цікаво, – знизила плечима та.

Нарешті Ольга змогла повністю розгледіти дівчину, яку бачила тут вперше. Долоні спітніли, в горлі пересохло, враз захотілося зачерпнути з річки води й втамувати спрагу, викликану побаченим. На голові дівчини виднілися вінки, які Ольга сплела сама. Давніший вінок уже засох, а з того, який Ольга запустила сьогодні, стікали краплі води.

– Тобі цікаво, хто я? – незнайомка піднялася з піску і її довге волосся простелилося майже до землі.

– Русалка?

– Так! – захоплено вигукнула вона, задоволена тим, що дівчина вгадала.

Ольга була дуже вражена, надалі мовчала, немов зачарована, і могла лишень дивитися перед собою на «дівчину» неабиякої вроди, тому русалці довелося продовжити:

– Тебе, певно, цікавить, що роблять твої вінки на моїй голові? – Ольга хитнула головою ледь у бік, що русалка сприйняла як «так». – Пробач, не втрималася. Вони надто гарні. Не хвилюйся, я також пам’ятаю за твоє бажання.

Нарешті Ольга вийшла з невідомого їй трансу й змогла поворухнути вустами:

– І що?

– Хочу тобі сказати, що формулювати свої бажання ти зовсім не вмієш, тому я просто змушу тебе закохатися в мене. Як тобі ця ідея?

Русалка говорила спокійно, іноді на її красивому обличчі з'являлася усмішка, яка більше нагадувала посмішку. По спині Ольги пробіг холод: їй з одного боку русалка здалася во істину прекрасною, але з другого, які наслідки могли випливти із закоханості в русалку?

– Бачу, ти не в захваті, – русалка помічала всі зміни на обличчі Ольги, і зараз точно могла сказати, що дівчина вагається. – Але я маю виконати твоє бажання.

Русалка розвернулася й почала заходити у воду, її сорочка мокла й прилипала до тіла. Ольга тихими кроками ступала слідом.

Вода зненацька виявилася холодною, такою ж, як і тоді, коли Ольга прийшла на річку вперше загадувати бажання. Саме це повернуло Ольгу в реальність: вона почала розуміти, що відбувається і знову відчула страх.

– Я не хочу! – заверещала Ольга в той момент, як русалка повернулася до неї й схопила за руку.

Ольга очікувала, що надалі русалка розізлиться і силою потягне її за собою, а потім залоскоче до смерті, проте та раптом проказала:

– Тоді вертайся на берег.

І Ольга повернулася. Їй здалося, що сама, але виявилося, що це Килина витягнула її.

Після того Ольга з Килиною мокрі поверталися додому. Килина притримувала Ольгу, адже та ледве йшла.

– Чому ти полізла у воду?! – голос Килини зірвався. Вона дуже злякалася за подругу.

– Там…просто... – Ольга насилу змогла вимовити два слова, адже їй перехопило подих від переляку.

– Я так злякалася за тебе, – вже спокійніше говорила Килина, розуміючи, що Ольга зараз в безпеці й тепер важливо не нажахати її ще більше. – Дивлюся: тебе немає, оббігала все. Потім вирішила прогулятися берегом – помітила когось у воді. І подумати не могла, що то ти…Скажи, чому ти вирішила втопитися? Це через той дурний вінок? Через те дурне заміжжя? Ну, хочеш, можеш одружитися зі мною, я не проти.

Ольга лишень, як змогла, засміялася на ці слова.

– Я не жартую.

Ольга хотіла знайти в погляді Килини ту іскру веселощів, що і завжди, під час жартів, але, на диво, погляд лишався криштально прозорим.

– Краще скажи, куди подівся Сергій? – розмова відволікала Ольгу, дихання стабілізувалося, нарешті дозволяючи говорити.

– Знову кинув мене. Не знаю, як я могла його кохати, і чи було це взагалі кохання? Напевно, я просто надумала, що він – моя доля, що він насправді добрий і кохає мене, просто не вміє того показати. А виявилося, що Сергій пішов зі мною тільки, щоб інша його приревнувала.

– Так і сказав тобі?

– Угу, – кивнула Килина. – Після того, як побачив нібито русалку, збожеволів, розповів мені все про свій план – й пішов шукати справжню кохану.

Ольга жалісливо поглянула на подругу.

– Але я все одно не пішла топитися через це, – натякала Килина на вчинок Ольги.

Вони зупинилися біля хвіртки, що вела у двір Ольги.

– Хто топиться через хлопців? – Ольга присіла на лавку біля паркану.

– Тоді чого ти полізла у воду?

– Русалка потягнула.

– Що?! Ви вирішили познущатися з мене сьогодні? Той про русалок – і ти туди ж.

– Я кажу правду. Я її дійсно бачила, вона була дуже гарною, з довгим волоссям, чарівною усмішкою, – Килина поставилася до цих слів скептично. – Справа в тому, що я хотіла загадати в неї бажання. Моїм бажанням було… закохатися в когось, – Ользі стало соромно, вона потупила погляд на землю, де ногами виводила візерунки. – Русалка захотіла, щоб я закохалася в неї, але чомусь відпустила…

Килина різко присіла поруч і змусила Ольгу поглянути на неї, схопивши за плечі.

– Ти щось відчуваєш тепер до русалки?

– Начебто ні,– легко відказала Ольга, зосереджуючись на образі русалки в голові та відчуттях у тілі.

У наступний момент Ольга відчула, як Килина її обійняла й прошепотіла:

– Я рада.

І серце Ольги затріпотіло.