#МіжНами #Він_Тім #S #А #Міні #Закінчений
Варто дверям у його кімнату в гуртожитку зачинитися за ним, як Він одразу ж завалюється у ліжко. Шалено стомлений та виснажений після надто насиченого дня. Зранку тренування у клубі, потім декілька лекцій, а далі ще додаткові заняття із молодшими, і це не враховуючи того часу, що він провів у бібліотеці, виконуючи власні завдання. Він навіть не пам'ятає, чи встиг пообідати сьогодні.
Коли Хіа'Ван казав, що йому треба більше думати про себе та іноді відпочивати, той, здається мав на увазі саме те, що його молодший брат покладає на свої плечі занадто багато відповідальності. Але, Він вже й не пам'ятає, як це буває інакше. Давно звик дбати про все і про всіх.
От і зараз, перебуваючи у такому знесиленому стані, він думає про те, що треба встати, піти у душ і перевдягнутися, бо скоро до нього прийде Тім. З усього довжелезного списку справ, які він виконує кожного дня, турбота про Тіма – єдине, що його не напружує, а навпаки, додає сил і проливає світло на сірі будні. Але саме сьогодні Він не бачив його майже весь день, тільки на тренуванні та й те крадькома, і тепер переймається, чи все із ним добре.
Адже кошмари молодшого так і не полишають. Він збрехав би, якби сказав, що не хоче знати, що саме сниться Тіму і як давно це почалося, але він нізащо не стане розпитувати його і лізти у душу, якщо той сам не захоче розповісти. Право вибору – це те, що Він завжди принципово залишає за Тімом.
Найголовніше те, що якимось чином у обіймах Віна йому вдається спати спокійно всю ніч, а з рештою вони розберуться потім. І вже немає майже нічого дивного у тому, як просто Тім і просто Він у його голові перетворюються на одне єдине «ми». Ця думка викликає ледь помітну, але таку лагідну посмішку на губах, і саме із нею Він миттєво провалюється у сон, так і не піднявшись з ліжка.
І звісно він вже не чує, як той, що займає всі його думки протягом останніх днів, невпевнено тупцює під дверима, міцно стискаючи подушку в руках.
Це далеко не перший раз, коли Тім приходить до цих дверей посеред ночі, але саме цього разу хлопець помітно нервує. І на те є причина, але він трясе головою, вперто відганяючи дурні думки, і тихо стукає. Проходить близько хвилини, а Хіа' не відчиняє, хоча зазвичай робить це майже одразу. Щось дуже липке та неприємне, що зветься страхом, стискає Тумові груди. Його не хочуть бачити? Ігнорують? Чи просто не чують?
Постукавши ще раз, але не отримавши відповіді, Тім вже збирається іти назад до своєї кімнати, та в останню мить, якась невідома сила змушує його схопитися за ручку і потягнути на себе двері, які відкриваються легко і безшумно.
Це здається Тімові дивним, але Хіа' сам сказав, що він може приходити у цю кімнату будь-коли, і своїх слів, здається, назад не забирав. Поки що. Тож Тім наважується зазирнути до кімнати, і перше, що він бачить, це місячне сяйво, що заливає все довкола.
Штори на вікнах не закриті, блакитний рюкзак лежить на підлозі біля дверей, а сам Хіа'Він лежить на не розстеленому ліжку, повністю одягнений та взутий.
Картина настільки нетипова для старшого, що Тім на якусь мить впадає у ступор. Завжди охайний Хіа', який не упускає жодної деталі довкола, зараз, здається, забув про все на світі і просто відключився.
Підійшовши ближче, Тім бачить темні круги під очима, майже такі, як у нього самого, між бровами чітко видніється глибока зморшка, а судячи із виразу обличчя, сон старшого неспокійний. Тім так звик бачити Віна зібраним і впевненим у собі, що цей його вигляд зовсім стомленого та такого беззахисного, змушує серце стискатися.
Першокурсники часто жаліються на великі навантаження у навчанні, заняття у клубах та чималу кількість завдань, але мало хто насправді замислюється, що старшим курсам нічим не легше, а радше навіть важче.
Тож мабуть немає нічого дивного у тому, що Хіа' сказав про них – те, що є між ними зараз, вже добре. Він ніколи не хотів, щоб все зайшло так далеко.
Не враховуючи того, що Тім для нього всього лише молодший із його клубу, у Віна вочевидь, не так вже й багато часу на щось... більше. І тим не менш, Хіа' знаходить час на те, аби дбайливо обіймати його вночі, готувати йому сніданки, обідати із ним та дивитися разом фільми.
Тім намагається не думати про те, як усі ці невимушені дії старшого, призвели до того, що він вочевидь неквапливо, але впевнено оселяється у його серці. І, здавалося, Тім не був наївним хлопчиком, який думає, що те, із чого почалися їхні відносини і ще той один раз, що був у них після, у купі із іншими речами, які робить для нього Хіа', дають йому право вимагати чогось більшого, як би добре їм не було разом. Але ж серце, воно таке дурне, йому не поясниш...
Та як би там не було, Він весь цей час гарно піклується про нього і Тіму хочеться хоча б якось віддячити йому. І поки, поклавши свою подушку на ліжко, навшпиньках пересувається по кімнаті, закриваючи вікна, підіймаючи покинутий на підлозі рюкзак і обережно знімає взуття зі старшого, з усіх сил намагається переконати себе, що робить усе це з чистої вдячності до Хіа', який був таким добрим та уважним до нього увесь цей час, а не через те дурне серце, що так зрадливо б'ється з шаленою швидкістю, варто лише наблизитися до нього.
Біло-блакитна куртка віце-президента клубу з плавання виглядає не надто зручною для сну, але, вочевидь, Він так міцно заснув, що Тіму навіть думати не хочеться про те, щоб розбудити його. Тому він просто тихенько вкладається на другу половину ліжка і трохи подумавши, обіймає Хіа' зі спини, уткнувшись носом йому у шию. Через деякий час Тім відчуває, як напружені до цього м'язи Віна, поступово розслабляються, а дихання стає більш спокійним. Це змушує щось у середині Тіма приємно ворухнутися. Невже це і є кохання? Точніше, як там сказав Пхарм? У його випадку, не взаємне кохання?
Він, який навіть не підозрює про бурю, що коїться в душі Тіма, відчувши крізь сон таке бажане тепло, м'яко сплітає їхні руки між собою і не відпускає до самого ранку.
А зранку прокидається на диво, не від гидкого звуку будильника, а від запаху підсмаженого бекону та кави. Ледь розтуливши очі, розуміє, що вчора так і заснув у одязі, але при цьому, почуває себе відпочивши.
— Хіа', ти вже прокинувся? – лунає з іншого кінця кімнати і Він тільки зараз помічає, що весь цей час був не один.
— Тім? Що ти тут робиш?
— Сніданок, – коротко видає той у відповідь, розставляючи щось на невеличкому столику.
Сніданок? Тім готує йому сніданок? Він що, все ще спить чи помер і потрапив до раю?
— В нас менше години до початку занять, тож поквапся із душем, – у своїй манері бурчить Тім, не дивлячись на нього, метушливо пересуваючись по кімнаті із тарілками у руках.
Він настільки у шоці від цієї картини, що йому необхідні декілька секунд, аби прийти до тями і таки відправитися у душ, який він приймає у рекордні строки. І зовсім не тому, що вони можуть спізнитися.
Повернувшись назад, Він сідає навпроти Тіма і кидає оком на стіл. Дві порції локшини швидкого приготування, тарілка з підсмаженим беконом та кава. Здавалося б, звичайний сніданок, нічого особливого, але для Віна...
— Не подобається? – великі карі очі напроти виглядають чомусь трохи злякано. Вочевидь, їхня пауза надто затягнулася.
— Ні, все добре.
— Тоді їж, чого дивишся? – знову цей погляд, як у надутого кота, і хто б тільки знав, як Він любить цей погляд, тому не може стримати посмішки.
— Часто готуєш сніданки? – питає Він, беручи до рук палички.
— Я взагалі не готую, навіть для себе, – тихо звучить у відповідь від Тіма, який і сам від себе не очікував подібного, бо справді ніколи нічого не готує та майже не вміє цього робити, чесно кажучи, тому зараз страшенно нервує. А Він чомусь взагалі не дивується цим словам, але погляд Тіма надто красномовний і обіцяє старшому проблеми, якщо той надумає розпитувати його й надалі.
Він і не збирається. Насправді, сам по собі факт того, що Тім приготував щось для свого Хіа', вже неймовірно багато значить для нього. По-перше, він не пам'ятає коли в остання хтось отак готував , а не навпаки, що вже приємно. А по-друге, це приготував для нього саме Тім. Він знає, що у молодшого добре серце і той може бути турботливим до інших, але чомусь цю свою сторону він переважно ховає за невдоволенням і жартами. Прямо як зараз. Але Він знаходить у цьому щось особливо чарівне.
Можливо саме тому ніяк не може розпочати їсти, натомість зачаровано дивиться на Тіма, увага якого повністю прикута до їжі у власній тарілці. Невже це і є кохання? Про це казав Дін? Оце відчуття, що теплом розливається по всьому тілу, варто лише дивитися на такого простого і трохи кумедного Тіма – це кохання? Той факт, що після вчорашнього виснажливого дня, сьогодні він почуває себе повним сил, лише тому, що цей хлопець поруч – це кохання?
В решті решт, Він вирішує, що в нього буде ще достатньо часу, аби розібратися із цим новим для себе почуттям. А поки він із задоволенням приймається за їжу, яка виявляється справді досить смачною. Звичайний сніданок, але з кимось особливим, це відчувається, як дещо більше...