Коли на телефоні зʼявилося імʼя Ксавʼє, Інід здивувалася. Але мова зайшла про кохання, і вона все зрозумівши, кинулася збирати речі.
Чорне непримітне таксі рухалося у напрямку маєтку Аддамсів. Двоє підлітків сиділи в ньому, дивлячись щось у своїх телефонах. Після двадцяти хвилин дороги навігатор вказав, що залишилося пʼять хвилин.
Несподівано на дах автівки стрибнуло щось велике і важке.Два величезних ока синьошкірого монстра зʼявилися у вікні. Ксавʼє ще ніколи не був так близько з гайдом. Страх паралізував його. Інід затамувала дихання в очікуванні подальших дій монстра.
Тонка але сильна рука розбила вікно і потягнулася до шиї Ксавʼє, гайд схопив хлопця. Інід обернулася і хотіла вкусити монстра, але той залишився непохитним. Наче за цей місяць Тайлер став сильнішим. Він підвів Ксавʼє ближче і прогирчав: «Не думай образити її». Після цього монстр кинув хлопця біля дерева і збіг.
І: – Ксавʼє, ти в порядку? Можливо варто набрати Венздей?
К: – Якщо шрам на обличчі можна назвати нормою, то да, я в порядку. Не треба її турбувати.
Назад друзі добиралися пішки, таксист викинувши їх речі, збіг за першої можливості. Після тридцяти хвилин нарешті звиднівся маєток Аддамсів. Чорні ворота з вплетеними, червоними, як кров, розами, відчинилися. Почувся легкий стукіт пальців.
І: – Річ! Ти нас чекав! – дівчина побігла потиснути пальці старому другу.
Р: – Так! Вензд нічого не підозрює, але я вже попередив її батьків про ваш приїзд. Вони виділили вам кімнати. Топайте за мною.
Маєток вражав своєю величчю та готикою. Гострі куполи, вікна з чорно-білими вітражами, декілька башень оповиті плющем. – А в них дійсно аллергія на колір – шоковано промовила Інід.
Ксавʼє саме так і уявляв дім Венздей. Річ завів їх у дім та повів у напрямку кімнат, які заздалегідь підготувала Мортіша. – Цікаво, як виглядає її кімната? – подумав хлопець.
Р: – Навіть і не мріяй друже. Навіть мені туди часто вхід заборонений.
К: – Я що промовив це вголос?)
Щось мокре впало на його руку. Хлопець і забув про той інцендент з гайдом. Він тільки помітив, що його чоло кровить. Поставивши валізу, Ксавʼє заліз у портфель, в пошуках вологих серветок. Його перервав гучний писк.
Інід побачила Венздей і щосили побігла назустріч. На диво, Венздей зробила те саме.
К: – Мабуть сильно мене головою жахнуло… В: – Привіт! Що ви тут робите?
І: – Ми турбувалися через той анонімний лист, тому вирішили приїхати до тебе.
Венздей відпустила подругу і повільно підійшла до хлопця.
В: – Ксавʼє.
К: – Венздей. В: – Що з твоєю головою? К: – Еее… – хлопець почав чухати потилицю, він не хотів розповідати, що бачив Тайлера – Невдало впав.
Венздей наче видихнула.
POV: Венздей
К: – Невдало впав.
Фух. Як би не було дивно це визнавати – я рада, що з ним усе добре. Чому він такий привабливий? Його волосся було зібране в хвостик, декілька прядок русого волосся неслухняно спадали по обличчю. Весь цей місяць Венздей була в роздумах: як вона ставиться до Ксавʼє. Відповідь була очевидною, але на усвідомлення потрібен був час.
В: – Дай подивлюсь.
Дівчина зробила крок до хлопця і взяла його за руку. На мить її паралізувало – знову ведіння: гайд, перелякана Інід, таксист, який в поспіхах тікає з місця.
В: – Тайлер, якого дідька!
К: – Що ти говориш? – хлопець помітно нервував.
В: – Я бачила його! Ви зустріли Тайлера. Але як? Він має бути у вʼязниці.
К: – Вибач.
І: – Думаю нам всім треба перепочити. Так Річ? – підмігуючи Інід пішла разом з Річем.
–Ладно, проведу Ксавʼє сама. POV: Ксавʼє
В: – Я подумала ця кімната тобі дуже сподобається – промовила дівчина і відчинила двері.
Велика простора кімната мала велике вікно. В одному куті стояло ліжко, а в іншому мольберт. Поруч господарі будинку розмістили книжкову шафу.
– Вау… – все що зміг я вимовити. Це вражало.
В: – Дай подивлюсь твою рану. Сідай на стілець.
Доки хлопець роздивлявся кімнату, Венздей сходила у ванну кімнату і взяла аптечку. З маленької коробочки вона дістала перекис і вату.
В: – Зараз трохи пектиме… Пробач.
Холодні пальці торкнулися його шкіри. Обережними дотиками дівчина обробляла його рану.
Цікаво, що коїлося в її голові, коли вона задумливо стиснула губи? POV: Венздей
Мені було приємно допомогти йому. Цікаво, чи ще подобаюся я йому? Минуло достатньо часу, ми ніколи не обговорювали наші стосунки.
Можливо він вже зустрічається з Бʼянкою?
Чи не достатньо довго я ігнорувала його? Дідько, його губи виглядають занадто привабливо… – Вензд, ти зараз в мені ще одну дірку протреш… – Вибач, замислилася.
– Про що?
– Пригадала як ти врятував мене. Вибач що я була стервом.
– І це все?
POV: Ксавʼє
Пора з цим кінчати. Це її відчуття провини чи почуття до мене? Чому вона така ласкава до мене? Я перевірю це зараз. Якщо вона відштовхне мене, я поїду додому і забуду її, якщо ж ні то…
Він не встиг закінчити думку, холодні губи накрили його.
– О ні, ти занадто довго контролювала все, люба моя.
Обійнявши її він пристрасно відповів на поцілунок, і взяв ініціативу на себе. Двоє стояли цілуючись, не помічаючи руку із телефоном за вікном.