#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці
“Було літо. Я збирала квіти. Я ставила їх у вазу на піаніно, вже тиждень як накрите серветкою. Дядько палив прямо у хаті. Він підійшов до мене. Ми говорили про гостей, які прийдуть ввечері. Я б хотіла зіграти. Він теж. Але ми обидва стояли та дивились на піаніно, діставши кришталь з серванта”.
— Христина Левченко 2022, Київ
Христина допалила цигарку та кинула її на землю через вікно. Ледь помітний вогник скотився та погас.
— Інсендіо, — прошепотіла дівчина.
Недопалок блиснув вогнем та згорів. Христина задоволено помотала головою. Вона оглянулась довкола чи нема ніде Мірти, яка посміхнеться, та скаже, що в цей раз вийшло добре. Однак дівчини ніде не було. Студентка Слізерину вийшла зі своєї схованки та пішла у напрямку головного коридору, щоб за два повороти постукати у двері кабінету зіллєваріння.
“Тільки не розбий мене, я ж все про себе розкажу*, — наспівує про себе Христина. — Не треба отрути на вустах, Може ти не чув, Як я ходила за межу?.. Вуста”.
— Міс Сельвін, нарешті, — отрутно вимовив Снейп.
Він дивився на неї з гори вниз. Його ніздрі розширились від схованих емоцій. Дівчина посміхнулась.
“Пахне оскаженінням. Ну що за вечір, а де ж шепіт дурнуватих квітів - миле тріпотіння за моє життя*? Добре, я вже сама тремчу”.
— Сподіваюсь, директор Альбус Дамблдор пояснив вам всю нікчемність вашої поведінки та неприпустимість такого роду витівок у школі?
— О так, ще й як, — хмикнула Христина.
— На вашому місці, міс Сельвін, — Снейп стояв перед нею, склавши руки за спиною, — я б притримав при собі звукову експресію ваших думок.
— Вибачте, — отруйно відповіла дівчина.
Професор вдав, що не почув фальші у її голосі та розвернувся на п’ятках убік столу. На ньому вже розкладені інгредієнти та інструменти для зіль. На столі лежав клаптик паперу.
— Сподіваюсь, ваша голова вже функціонує належним чином і цей простий рецепт не видасться вам чимось неймовірним, — Северус нависав над Христиною. Його ніздрі все ще були широко роздуті. — В решті решт, це для першого курсу.
Дівчина закотила рукава. Вона почала робити заготовки для майбутніх зілль. Викладач стояв поруч, він займався тим самим. Студентка перемелювала у голові її розмову з Дамблдором.
“З задніх парт ми дивились на світ із синдромом напружених брів**, — лунало в її голові. — Бо крім жартів і знань накопичили звітність за даними, хто що робив, — дівчини перебирала у руках трави, а потім ретельно подрібнювала їх ножем. — Щоденну, квартальну, річну І знаєм різницю одну: є ті хто одразу тонув у лайні і є ті, хто не вірив лайну, — вона кинула суміш у киплячий котел. — Тобто я правильно розумію, що цей зіркогляд у фіранках мені погрожував? Чи шантажував? Що це взагалі означає “Нічого. Поки що”? А що буде потім? Він зрозуміє що з мене можна буде взяти? Типу горокракси? Це типу зараз серйозно було? — Христина помішала зілля та взяла хвости, щоб їх почистити. — Відправить мене на пошуки тих клятих, а що там було? Корона, чарка, земноводне оте, перстень, медальйон і ще зошит той для домашніх робіт. Якщо чесно, — продовжувала чистити хвости дівчина, повністю зосередившись на своїх діях, — я Волдеморта розумію. Купляєш собі зошит якийсь, а він такий красивий, що в ньому писати не хочеться. І він лежить, припадає пилом. А цей Валєра Бритоголовий в діло пустив — безсмертним став. Так от як стають великими чаклунами. Треба всього-то купити правильний зошит”.
— Міс Сельвін, якщо ви…
— ГОСПОДИ ПРОСТИ, — заволала вона і впустила хвіст на стіл. — Для чого так лякати?!
Дівчина схопилась за серце і подивилась на професора.Той перелякано тримав ножа, направленого на студентку.
— Ви сповна розуму? — Спокійно запитав він.
— Ножа опустіть, я під тиском на питання не відповідаю.
“Бо можу правду сказати, — засміялась Хритсина подумки. — А от якщо серйозно, то чого він мені подобається? Високий, статний, вправний і роботящим. Що ще треба? Ну, шампунь було б непогано, а так прям чоловік, — вона покліпала очима декілька раз. — Мать його в йоб, жінко. Який чулувік? Цьому тілові чотирнадцять! А, ну, якщо так, то так. Якщо він фліртувати почне, так я на нього ще заяву напишу. Але мріяти про нього можна? У своїй голові роблю що хочу”.
— Чого ви налякались? — Він все-таки опустив ніж. — Досить літати у хмарах. Спустіться на землю нарешті.
Христина підібрала хвостик та продовжила чистити його.
— Сподіваюсь, у вашій компетенції…
— Та може досить вже? — Студентка подивилась на нього. — “Сподіваюсь, у вашій компетенції” що? Я з вами вже місяць тут торчу. То котли мию, то підлогу витираю. Заведіть алое, я і його витиратиму!
Професор завмер.
— На що ці образи? Нащо цей зверхній тон ви і так високий! Зверніть його у трубочку і засуньте в найближчу склянку, може, хоч настоянка добра вийде.
— Міс Сельвін, я наполегливо…
— Чистіть хвости наполегливо, може, хоч до вечері встигнемо. Бо-о-оги, як дістало, — вона кинула хвостики у зілля. — Інакше це варево стане нам супом.
— Це вариво пропече вам шлунок і ви лежатимете у лікарняному крилі ще місяць, — прошипів Снейп. — Що ви могли б і самі зрозуміти, уважно почитавши рецепт.
Професор тицьнув пальцем у клаптик паперу з написом “Камнерозріджуюче зілля”.
— Тоді я буду Големом і хоч вашого обличчя не бачитиму! — Христина помішала зілля. — “Міс Сельвін, це не так робиться”, — передражнила вона Снейпа. — “Міс Сельвін, ви читали рецепт?”, “Якби ви читали уважніше”. Я читала його уважно, ясно? — Вона стукнула ложечкою по котлу. — Читала п’ять разів, у вас почерк, як курка лапою, так, — вона взяла курячу лапу зі столу, — оця лапка. Ви нею пишете? Ви в курсі, що ручки… А ні, ручки це інший ступінь розвитку, пера, добре, пишіть перами! — Вона кинула ніжку у зілля. — І знаєте що, професоре?
Христина зняла з себе фартух і кинула його на підлогу.
— З мене досить, — вона вдягла мантію. — Дитяча праця заборонена, на сьогодні у мене все. Я звільняюсь!
Дівчина вийшла з класу та грюкнула за собою дверима. Вона чула як щось впало та розбилось у кабінеті, однак вона не звернула уваги. Христина вибігла з Гоґвортсу у пітьму і спустилась вниз, по крутому схилу.
Її паличка закляла Войовничу вербу лише з другого разу, що додало ще більше роздратованості. Студентка спустилась у схованку та приземлилась у купу пилу. Сіріус підняв голову над шахами та подивився на неї.
— Скажи, що в тебе є що випити, — спокійно сказала дівчина.
— День важкий?
Христина підійшла ближче, кинула на стіл пачку цигарок та дістала з кишені бутерброд. Блек поставив поруч пляшку віскі. Дівчина втомлено потерла скроні.
— Не питай.
Як я сміялася. Ви б чули!
Високий, статний, вправний і роботящим. Що ще треба? Ну, шампунь було б непогано, а так прям чоловік.
А то... З таким серйозним поглядом. Це не якийсь жартівник, що буде за нагоди пранки влаштовувати. Тут чулувік у всій красі, та повному розквіті сил.
*Ну ви зрозуміли. Потекла вода по трубах
Професор завмер.
— На що ці образи? Нащо цей зверхній тон ви і так високий! Зверніть його у трубочку і засуньте в найближчу склянку, може, хоч настоянка добра вийде.
Христина що хоробрості сьорбнула? 🤣
Всі: бояться Северуса, та намагаються зайвий раз не дихати в цого сторону.
Христина: горить сарай, гори і хата.
Я на мить уявида обличчя Снейпа в цю мить 🤣