#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці
— Я тебе не доганяю, лиш ручкою помахаю, — наспівувала Христина, стоячи перед помістям роду Сельвін. Позаду нею о землю били копитами коні. — Скажіть мені, що це все сон*
Серед густого, вже вкритого снігом, лісу височив скелястий схил. На кам’яних плато стояв маєток роду Сельвін. Кремезний замок виглядав мозаїчним Квазімодою на фоні недоторканної природи.
Основна частина маєтку, і найстаріша, була зроблена з камінних блоків. Про те що замок раніше був фортецею свідчили мури, що зараз використовувались як балкони і були уквітчані рожевими трояндами. Праворуч новіша частина маєтку у готичному стилі. Її гострі шпилі, здавалось, сягали неба, а над вітражними вікнами у десяток метрів стояла статуя чоловіка. Він тримав у руках Біблію і з благаючими очима дивився на небо.
Праворуч знаходилась триповерхова добудова. За дизайном вона радше нагадувала Гауді. Стіни наче оплавились і витекли у різнокольорове, хаотично спаяне разом, скло.
Христина механічно потягнулась за цигарками у карман, але той був пустий.
“Нє, якщо тут будуть золоті унітази, то я здивуюсь, що вони без канделябрів, — дівчина ще раз озирнулась. — Межигір’я якесь. Тут Яник не пробігав, ні? — Христина погладила коня. — Начхати, думаю, тут ще не таку єресь знайти можна”.
— Міс Сельвін, ваші батьки вже чекають, — озвався хлопчина, що вже тримав у руках її шкільну валізу.
— Га? — Дівчина подивилась на нього. — А, так хвилинку, я тут…
— Я все розумію, — посміхнувся він, — ми всі були дуже занепокоєні вашою травмою голови. Ваша матір спокою не знаходила.
Кучер раптом боязко озирнувся. Христина помітила його гусину шкіру.
— Думаю, це не важливо, — на його обличчі сформувалась крива посмішка, правий куток губи тріпотів. — Вам вже час.
Студентка ступила у внутрішній двір. На сходах головного входу вже стояли пані та пан Сельвін.
— Одрі! — Усміхнувся він. — Любо донько.
Христина зупинилась за три кроки від них. Містер Сельвін був на три голови вищим за не. Він мав вуса, закручені на кінчиках. Його очі були напівприкриті густими бровами, а ті з'їжджали до низу з масивного чола. У такій самій позиції був його піджак, що ледь-ледь прикривав велике пузо. У своїх рукахвін зжимав листа. Позаду нього стояла матір Одрі. Бліда жінка зі світлим волоссям та синіми кругами під очима. На подив Христини, вона була вдягнута у одяг вікторіанської епохи. Лілова блуза ховала тугий корсет і закінчувалась плавним переходом у темно-сливову юбку.
“Ага, репане мужло і жертва домашнього насилля, — оцінила ситуацію дівчина. — Це якийсь дуже неправильний сиквел “Як я зустрів вашу маму”. Дуже неправильний”.
— Тато, — усміхнулась дівчина.
Пані Сельвін закрила очі. Пан Сельвін їх примружив. Христина побачила боковим зором, як хтось різко зашторив вікно.
“Давай по-новой, Мішаня. Всьо хуйня, — дівчина знову потягнулась до карману. — Нас кинули. Кинули, як лохів розвели за спинами. Діла свої зробили, злили нас. Мене з тобою разом в унітаз**”.
— Тож побоювання професора Снейпа виявились реальністю, — він подивився на листа у руках. — Одрі, попри те, що тобі вже аж цілих 14 років, на жаль, вимушений тебе покарати.
“Тобто це щуряче стерво дійсно написала клятого листа, — обурилась Христина. — Ну подивимось. Як повернусь у Гоґвортс, ти свої пробірки гідрантом не відмиєш.
Лице пана Сельвіна скрутилось у гротескну гримасу і вже більш нагадувало той самий пом’ятий лист. Він намагався показати, що йому прикро.
— Сьогодні ми з твоєю матір’ю вирушаємо на прийом до твоєї тітки. Ти залишайся вдома без вечері.
Лише після цього її батьки увійшли у будинок. Її матір похилила голову та краєчком ока поглянула на свою доньку. Дівчина усміхнулась.
Кучер провів її до її кімнати. Як очікувала Христина, рожеві троянди балкона знайшли своє логічне продовження у її спальні. Птахи на шпалерах іронічно переплетені на гострих ніжках троянд, що вилися по усім стінам заплутаним малюнком. У кімнаті вже стояла ялинка. Вона була багато прикрашена, як і весь будинок, антикварними іграшками та хвойними гірляндами.
Христина сіла на ліжко та відкрила валізу. З саморобного сховку вона дістала передостанню пачку цигарок та сумно зітхнула. Паличка допомогла відкрити вікно та підпалити цигарку. Вона озирнулась, приглядаючи місце до можна сховати каву.
Раптово студентка почула спів птахів. Вона озирнулась. За вікном падав білий сніг, а у кімнаті чутно гомін літніх птахів.
“Та для чого ти, мов море в турці, загадкова там, як весна в дурці***, — подумала вона, озираючись довкола”.
Христина підвелася та оглянулась. Цигарка обпікала пальці. Вона прислухалась і підійшла до стіни. На них співали птахи. Студентка зробила помах паличкою і птахи замовкли. Дівчина посміхнулась і присіла на підвіконня, розглядаючи зимові пейзажі.
За годину вона почула як карета тяжко виїжджає з подвір’я. Коні незадоволено фиркали. Христина хмикнула і закрила підручник з зіллєваріння.
— Час вирушати на експедицію, — впевнено сказала вона, зіскочивши з підвіконня.
*Klavdia Petrivna — Хто ти (feat. OSTY)
Межигір’я якесь. Тут Яник не пробігав, ні?
Судячи з опису, так воно і є. Ох і будиночок. Здається мені, що Христина буде в ньому як в клітці, чк птахи на її стінах між гіллям роз.
Ага, репане мужло і жертва домашнього насилля, — оцінила ситуацію дівчина. — Це якийсь дуже неправильний сиквел “Як я зустрів вашу маму”
Колоритна пара її батьки. Тато явно той ще виродок з замашками Бога. Як його так всч бояться.
Давай по-новой, Мішаня. Всьо хуйня.
Приблизно так я і подумала, дивлячись на батю.
А Снейп – гівнюк. Скаржитися то не по чулувічому