Секс, рок і Гоґвортс. Частина 38. Найкращі позиції

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці

— Зустрів чорта, хоч і був хрещеним*, — проспівала Христина, оглядаючи засніжений город. — Червоний слід веде у ліс білим снігом. 

Під ногами Снейпа хрустів свіжий сніг. Вона озирнулась. За його спиною стоя її будинок. З димаря йшов сірий дим і змішувався з низькими хмарами. З вікон стирчало скло. Деякі з них закриті гниючою фанерою. 

— Добрий ранок, — сказала дівчина. 

— Ранок, — тихо відповів він. 

Северус помітив, що спина Христини у снігу, вона поруч з власним відбитком на землі. 

— Кава майже готова, — продовжив він, роздивляючись спресований сніг. 

— Дякую. 

Вони обидва повернулись у будинок. Снейп зняв з гачка у каміні заварник. Левченко підійшла до вікна. У стінах залишились отвори від кріплення карнизів. Вона подивилась униз. Дерев’яні дошки, пофарбовані багато разів, лежали рівно. Дівчина ступила на них ногою. Вони не прогинались. Христина потерла їх носиком взуття. Фарба піддалась та зліза. Христина продовжила терти, виводячи сліди по пам’яті.Зіллєвар увійшов у кімнату, тримаючи у руках чашку. Він подивився вниз, де на підлозі вже виднілись прямокутні шкребки, а довкола лежали шматочки облізлої фарби. 

Він підійшов до дівчини та поклав їй руку на плече. Вона розвернула до нього голову. Северус натиснув на плече, змушуючи розвернутися до нього повністю, і дав у руки Христині чашку. Вона полишила 

Тепло металу зігріло червоні від холоду пальці. 

— Йди сядь біля каміна, — тихо сказав він. 

Дівчина нічого не відповіла, лише хитнула головою і пішла до каміна. Снейп дістав паличку. 

— Репаро, — прошепотів він. 

Шкребки фарми покотились назад, рівно лягаючи на пошкоджену деревину. Саморобні сліди продавленого піаніно дерева зникли. 

 Христина відпила кави та відкрила рюкзак. Вона дістала декілька шоколадних батончиків. Поміж них і запасного светра вона побачила пакунок з печивом. Вона примружилась, розглядаючи його. 

— Печиво не найкращий сніданок, — Снейп сів на стілець навпроти і взяв свою чашку чаю. 

— Хочеш прогулятись до магазину та насолодитися всією розкішшю пустих полиць? — Запитала Христина з сарказмом, ховаючи усмішку у каві. 

— Не маю жодного бажання, — він взяв шоколадний батончик. 

— Ото ж бо, — дівчина повернула його фразу та подивилась на вогонь. 

Снейп відкрив рота, щоб відповісти їй, та замість того поклав до нього їжу. Левченко підібрала під себе ноги. Крісло пахло строю резиною, нагадуючи, що воно — перетворена шина. На її обличчі грав вогонь, ставши в опозицію до статичного блідого денного світла. 

— Ми відправимося за годину.

— Добре, — кивнула вона, не відводячи погляд від вогню. 

— Якщо ти хочеш щось звідси забрати… 

— Не хочу. 

— … я б не рекомендував. 

Христина подивилась на Северуса, після того, як його перебила. Він  пожував батончик і відповів їй: 

— Це буде лише обтяжувати. 

Вона кивнула і допила каву. 

— Як летітимемо? 

— Я підніму тебе і доберемось до Хмельницького, — відповів чоловік. — Там на ринкові я знаю людину, у якої можна взяти порт-ключ. 

— На Хмельницькому ринкові? 

— Це найближча точка. Врахуй ще той факт, що за нами буде хвіст з місцевих чаклунів і чаклунок. 

— Добре, — Христина закотила очі. — Я перетворюсь на яструба тоді? 

— Ні, — чарівник загасив вогонь, — ти ще не вмієш перетворюватись з одягом. Якщо на нас нападуть і з тобою щось трапиться, — він прочистив горло, — не думаю, що ти будеш  найкращому положенні. 

Дівчина усміхнулась, закусивши губу. 

— Відверто кажучи, — вона підвелась, — таке буде не вперше. 

— Я не сумнівався, — відповів чоловік. 

Вони повернули будинок у попередній стан, яким він був до їх прибуття. Христина ще раз обійшла усі кімнати, перевіряючи чи все в порядку, та затримувалась ненадовго. За вікном падав сніг. Ржаві кріплення дверей скріпили. Однак підлога залишалась тихою та рівною. 

Вона вийшла на двір. Снейп вже тримав її рюкзак у руках. Його чорне волосся та бліда шкіра робили його схожим на одного з різдвяних духів. На того, кого не пускали в хату і відлякували Вертепом. Христина спустилась з ганку до нього. Вона подала свою руку. Северус обійняв її, його руки були гарячими.

— Готова? 

Вона зусиллям змусила дивитись себе на нього. 

— Так. 

Чаклун злетів. Їх знову обійняла чорна хмара його роз’явлення. Христина дивилась на дерева, сусідські будинки, засніжені доріжки та сліди ялинок, які тягли до хат, коли в її будинку холонув димохід. 

Дівчина розглядала пагорби правого берега Дніпра. Під ними проїжджала міська електричка. Люди виходили на перон. Люди проходили далі. Вона чула голосний регіт студентів та перемовини професорок, що йшли з дипломатами, про національну ідею. Снейп дивився вперед, однак і в поле його зору потрапляли ті ж самі фігури. Коли студенти почали кидатись снігом і заділи перехожих він закотив очі. 

Христина хмикнула та стисла його пальто міцніше. Його тіло було теплим, вона потерла змерзлий ніс. 

“У тебе хриплий бас, а такі, зазвичай, наспівують джаз, а я щось інше** — заграло центральне радіо, коли дівчина подивилась у тому ж напрямку, куди дивився зіллєвар. — Та мені подобається як ти ідеш”. 

Снейп міцніше притиснув її для себе. Дівчина відвернулась, ховаючи усмішку. Під їхніми ногами закінчилась Київська область. У момент почалась зелена полоса лісів, на яку безперестану падали великі сніжинки. Христина продовжувала наспівувати пісню, плутаючи слова. Чоловік підтягнув її вище до себе, влітаючи у велику снігову хмару. 

“І ти трогаєш мене за рєтузікі, — посміхнулась дівчина ще раз, — бо я сдєланий з музики***”

* Zwyntar — Білим снігом 

**Один в каное - Подобається, як ти ідеш

****LATEXFAUNA feat Курган & Agregat - RETUZIKI