Секс, рок і Гоґвортс. Частина 43. У тебе є два серця*

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці

— Слухай, ти впевнений, що все буде добре? 

Христина увійшла у квартиру Снейпа та скинула з себе пальто. Він увійшов слідом і розмотав шарф. 

— Місис Сельвін розумна жінка, — він закинув шарф на верхню поличку шафи. — Вона змогла обдурити навіть аврорів. 

— А, ну так, — дівчина увійшла на кухню. — І навіть пояснити їм, що у тебе мені буде краще і ти зможеш знайти спосіб як повернути мене назад, — чайник був поставлений на плиту та вже обпікав залізні боки вогнем. — І зробила вона це підморгуючи! 

— Не маловажлива деталь, — чоловік дістав з полиці бісквіти до чаю. — Так, саме тому я не хвилююсь. Міністерство має всю інформацію, яку потрібно, ти на місці, місис Сельвін носить чорне… 

— І містер Сельвін має змогу поправити здоров’я на джерельних водах, — перебила його Христина. 

— Глибокий жарт. 

— Звичайно глибокий, два метри під землю все-таки. 

Дівчина взяла бісквіт зі скляної банки та відкусила шматочок. Вона дивилась на чайник, що от-от закипить. Северус поставив банку на стіл. Він теж дивився на чайник. 

— Що ти будеш робити? — Запитала Левченко. — Я маю на увазі, ми обидва знаємо, що зворотнього зілля або ритуалу нема. 

Снейп переплів руки і схрестив ноги, спираючись спиною на стіну. Він підняв брови, роздумуючи. Чайник закипів. 

— Мені і так все подобається, — відповів він. 

Христина налила кип’яток у заварник та подивилась на чоловіка. Вона вигнула брови у німому питання. Однак воно зависло у повітрі. Северус вдихнув його та видихнув відповідь: 

— Ти доросла людина, — він прийняв з її рук чашку, торкаючись її пальців своїми. — У більш-менш схожому на свій вигляді, — він мокнув бісквіт у чай. — Чому ми маємо щось змінювати? 

Дівчина сіла за стіл та взяла свою кособоку чашку. 

— Єдине що паличку тобі свою треба все-таки купити. 

— У мене є паличка. 

— Паличка Одрі Сельвін, а не Христини Левченко, — чоловік відкусив бісквіт, той провалився у його рот, розкриваючи смак імбиру. 

— Чим ця погана? 

— Вона тебе не слухається. 

— Чудово вона мене слухається! Ми майже порозумілись. 

Снейп посміхнувся і похитав головою. Він торкався губами кип’ятку та пив його, наче він був кімнатної температури. Дівчина дивилась на це, рахуючи тріщинки на сухій від морозу шкірі.  

— Тож треба тобі твоя паличка, — продовжував він, — думаю, тобі підійде серцевина з серця дракона та перо якого-небудь птаха. Воно чудово перекликатиметься з твоєю анімагічною формою. Хоча, не думаю, що ти збираєшся зареєструвати її в Міністерстві, — Снейп уважно слідкував за співбесідницею. — Що ти думаєш? 

“Влаштуємо оргію – підтягнем поетів,— наспівувала Христина. —  Замутимо двіж, Антонича, може, Бодлера. Найкраще місце для брутального сексу – Бібліотека! Бібліотека! Секція укрсучліту — Рай Дереша й Андруховича пекло! — Вона продовжувала дивитись на його губи. — Спасибі за все моїй школі Й моїм золотим вчителям. Без книг це життя б виглядало Занадто просто...**”

— Бібліотека не найкраще місце для сексу, — повідомив чоловік, ковтаючи чай. 

Христина підняла погляд на його очі. Вона готова поклястися, що там, серед темної води, палав вогонь. 

— Що? 

— Там багато пилу, відсутні м’які меблі та надто тихо, — чоловік ховав у чашці свою посмішку. 

Дівчина підібралась та підібрала свої коліна до грудей. Вона дивилась на Снейпа з широко відкритими очима.

— Ще раз “Що?”. 

— Я виманолог, —  пояснив він, опускаючи черговий бісквіт у чай. 

— Думки читаєш? 

Северус засміявся. Його смаколик втонув і чашці. Він зітхнув, взяв ложечку та педантично почав діставати бісквіт. 

— Ні, — він стукнув ложкою по краю посуду. — Люди це не книга, їхні думки не можна читати. Наш мозок це надскладна конструкція. Вимонологи, не так. Навіть виманологи не вміють читати думки. Ми беремо інформацію, яку чуємо чи бачимо і інтерпретуємо її. 

Христина стисла власні ноги та опустила очі на чашку. 

— Тобто… 

— Я не використовував виманологію на тобі, — заспокоїв її чоловік і допив чай з залишками бісквіту. — Ну, можливо пару разів. 

Дівчина знову подивилась на нього, відсовуючись на стільці. Той скрипнув. 

— Не знаю хто з нас двох збоченець: я — через те що я думала, чи ти — бо це чув. 

Снейп знизав плечима і підлив собі чаю. Він подивився на банку з бісквітами і розвернувся до заварника, перемішуючи в ньому листя. Христина споглядала його. 

— Я не думаю, — він зупинився, продовжуючи тримати ложечку, — що ми готові до цього, я маю на увазі…

— Ні-ні-ні, — вона захитала головою. — Щоб ти не почув, тобто, ясно що ти почув, але не звертай увагу, — вона хлопнула долонями по столу, набираючи повітря в легені. — Я … в моїй голові, — вона підняла руки до гори, наче її спіймали на гарячому, — там багато чого відбувається. І воно не завжди належить реальності. 

Северус взяв її право руку та поцілував її тильну сторону. Христина ковтнула ком в горлі, дивлячись на його поцілунок невинними очима. 

— Заспокойся, —  прошепотів він і залишив їх пальці сплетеними лежати на столі. 

— Та як тут можна, — видихнула повітря дівчина і взяла чашку вільною рукою. — А як, ну, блокувати це можна? 

— Блокологією, — посміхнувся чоловік. 

Посмішка на його обличчі виглядала для Христини особливо дивно. Вона то гнулась кривою, врізаючись, наче у камінь, у його щоки. То вона ставала просто напівколом, змушуючи ті ж щоки випирати, а от скули ставати гострішими. 

— Чому все закінчується “логією”? 

— Це від слова “логос”, що означає “слово” з древньогрецької, проте використовується у значенні “наука”. 

— То чому філологія, а не “логослогос”? — Христина відпила чай, той вже схолов. 

— Тому що “філо” означає “любов”, — Северус підлив їй кип’яток з чанику. — “Філологія” це “Любов до слова”, а не “слово-слово”, — він хмикнув. 

— Та ти прям науковець, подивіться на нього. 

— Професія зобов’язує, — Снейп продовжував дивитись на банку з бісквітами.

Христина хмикнула та відпила гарячого чаю. Він розтікся в її тілі, зігріваючи. Однак навіть кип’яток не міг порівнятися гарячістю з його рукою. 

У двері чорного входу поскреблись довгі кігті. Дівчина різко повернула голову в сторону звуки. Чоловік тихо підвівся, залишаючи її долоню без свого тепла. З його рукава у долоню вилетіла паличка. Зіллєвар приклав вказівний палець до губ. Левченко дістала свій магічний артефакт та кивнула. 

Кігті знову подерли двері. Северус вийшов в коридор. Христина бачила його очі, потемнішали. Вона відчула це, хоча не могла вказати пальцем. Все затягнулось для неї у сповільненому русі. Снейп читав того, хто стояв за дверима.

“Тобто містер Ґудзик весь цей час робив свої фокуси-шпокуси, а я цього не помічала? — Дівчина дивилась на спину чоловіка. — Чи це типу екстра доза сьогодні? Ночі грають мислями, ліжко п’є бурбон, заточеними спицями любов так тягне кров***, — грало центральне радіо. — Так трясця!” 

Христина подивилась вверх, прикушуючи губу. 

“Там хтось за дверима, хтось потенційно небезпечний, а у мене в голові грає музика, ще й з підтекстом. А він же думки читає! — Левченко опустила голову, продовжуючи слідкувати за Снейпом у коридорі. — Так, стоп. Він не читає думки і зараз зосереджений на дверях і гостях. Охо-хо! В ТУ САМУ НІЧ, КОРОЛЬ — ЦЕ РІЧ. ТИ ЙДЕШ САМА! Я П’Ю ДО ДНА. Так, ти хоч гучність прикрути”. 

Христина почула як Снейп відкриває двері. Вона підвелась та пішла за ним. Зіллєвар стиснув паличку, дивлячись на велику чорну собаку.

— Ледь до вас добрався, — Сіріус перетворився на людину. 

— Так хто так робить! — Вигукнула Христина. 

— Не звані йолопи, — процидив крізь зуби Снейп та став у бойову позицію, готовий атакувати. —  Блек, я вимагаю пояснень, ти маєш бути у тюрмі.

Анімаг підняв руки, показуючи, що він тут з мирними цілями. На ньому все ще був подарований светр, але вже брудний та з надірваним рукавом. Дівчина оглянула сад на задньому подвір’ї. 

— Я прийшов за допомогою і ні, Христино, хвоста за собою я не привів.

Професор відкрив рот та вигнув брови. Він перевів погляд на дівчину, вимагаючи пояснення гострими очима. 

— Тоді нам краще зайти в середину, — вона дивилась на зіллєвара, намагаючись послати думки, що Блек не загроза для них. 

Северус огледів довколишню територію та кивнув, все ще тримаючи паличку на готові.

— В цьому домі наливають чаю? Я змерз як собака, — почав Сіріус. 

— Я не хочу тебе засмучувати, звичайно, — посміхнулась Левченко і дістала третю чашку. 

— Як ви одне одного знаєте? — Все ще через зуби говорив професор.

Дівчина підняла руку і показала шрам незламної обітниці. Чоловік закотив очі. 

— Це пояснює твою анімагію, —  Снейп хотів вчергове закотити очі, та швидко перевів їх на гостя. 

Сіріус сів за стіл. Від його холодного тіла у кімнату відходив пар. Христина дивилась на його посинілі руки. 

— Ти не зміг відбитись? 

— Я зміг, але вже не вдома. 

*Жадан і Собаки, Христина Соловій – Серце

**Kolos & Brothers - Бібліотека

***Schmalgauzen — Король