Секс, рок і Гоґвортс. Частина 6. Каченятська зірочка

#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці

Частина 6. Каченятська зірочка

— Дитино! — Вигукнула Сивіла. — Що ти тут робиш? 

Жінка вийшла з-за ширми. Біля її губ залишились крихти печива. 

— Я, а… 

Христина озирнулась довкола, намагаючись знайти хоч якусь підказку для виправдання, або брехні. Та на неї лише насмішливо дивились два порожні чайнички кави. 

— Я хотіла записатися на курс віщування, — сказала Христина, сама дивуючись своїй винахідливості. — Так, точно. Я подумала, що… інші предмети не такі важливі і я хочу пити каву і… Я мала на увазі, гадати по кавовій гущі. 

— О, це похвально, - професорка Трелоні дивиться на неї крізь окуляри з товстою лінзою, через що її очі здаються ще меншими, ніж вони є насправді. - Як тебе звати? 

— Хри… Одрі. Мене звуть Одрі, — каже Христина і киває, піджимаючи губи. 

— Ти не звідси, так? - Сивіла оглядає дівчину. Її окуляри відбивають світло від свічок. 

На хвилину Христині здалось, що її очі належать іншій людині, або просто змінились до невпізнаваності. За секунду марево минуло, але несподівано свідомий, а не загублений як завжди, погляд Сивіли змусив її зробити крок назад. 

— Ні, я тут навчаюсь, — вимовила Христина. — Я тут з першого класу. 

— Він знає, що ти тут, правда ж? — Сивіла зробила крок у перед, уважно дивлячись в очі студентки. — Він все має знати, і бачить не твої кроки за тобою. 

— Хто? А, добре. Якщо так, то добре. Я піду, мабуть, — Христина зробила ще крок назад, озираючись на двері. — У мене ще у Снейпа відпрацювання, і … і на курс треба перезаписатися. Дякую за…. Професорко Трелоні? 

— Га? 

Сивіла сьорбає каву зі свого горнятка і відсутнім поглядом дивиться на стіл. Вона підвела очі і здивувалась присутності когось, окрім неї у кабінеті. 

— Я піду. Гарного дня! 

Сивіла почала насвистувати пісню, оглядаючи клас. Христина вибігла з приміщення і збігла вниз по сходинах. В її голові виром носились думки про розмову з Трелоні. Дівчина бігла, не оглядаючись, до бокового виходу з замку. 

Нова “Одрі” знесла з ніг Драко і, перестрибуючи через впавшого слідом Гойла, вилетіла через колонаду до схилів замку. 

— Дивись куди сунеш, Сельвін! — Крикнув їй у слід Мелфой.

Христина збігла по пагорбах до низу і сховалась за найближчим каменем. Її серце билось як пташка в клітці. Шум крові закладав вуха. Дівчина озирнулась по сторонах, видивляючись чи ніхто не слідкує за нею. Як тільки вона зрозуміла, що вона одна дівчина зробила глибокий вдих і видих. Її дихальні вправи продовжувались декілька хвилин, аж доки серце не затихло до звичного ритму. 

— Два чайнички кави, — шепотіла Христина, — два чайнички кави то було занадто. Хто ж стільки п’є. Шиво-Шиво, чому ж так паршиво?*

Вона торкнулась рукою прохолодної трави. Довгі листки лоскотали шкіру. Холод зелені заспокоював думки. Христина підняла очі.

— І що тепер, це все реальність? 

Нова “Одрі” дивилась на будиночок Геґріда. Велика кам’яна труба зверху щедро обдаровувала небеса димом. Сірі клубні здіймались до гори. Христині здається вона бачить в ньому обличчя. От чоловік з кирпатим носом кричить, сформований димом, його обличчя розсипається на ворона та лиса. Вони грають наввипередки, та обидва розсіюються. 

Христина відвела очі. Вона оглянула себе. На ній форма Слизерина. Вона більше не намагається побачити пікселі або матрицю. 

— Не першого, не третього, не другого, не п’ятого,  четвертого двадцятого ми стали каченятами, — шепоче дівчина і оглядається довкола. — Веселими, завзятими, з дережні до Козятина**.

Вона прислонялася спиною до каменю і знову глибоко вдихнула. 

“Вагони нас гойдатимуть, колеса колисатимуть.Гуртовані гартовані та переатестовані … І це все під каченятську зірочку. Таке життя, виходить. Осюди і привела мене моя каченятська зірочка. А яка же війна?”

— Сельвін! — Брати Візлі опинились перед нею, наче з повітря. — Ти чого тут ховаєшся? В тебе ж урок зараз. 

— Якого біса! — Зойкнула Христина. 

Вона уважно вдивлялась у риси обличчя братів. Кожна мімічна зморшка, відтінок очей та навіть гудзики на одязі - усе це було точне відтворення фільму. Дівчина подивилась на будинок Геґріда ще раз. Серце знову забилося птахою.

— Гей, Сельвін, ти в порядку? — Запитав Джордж. 

— Чи може тебе знову до Міс Помфрі відвести? — Додаф Фред. 

— А ми попереджали, що від такого удару має щось статися. Ти диви, в ночі ще хвіст як у кентавра виросте.

— І зуби випадуть.

—  Обов’язково.

— Стуліть дзвінярні, — прошепотіла Христина. 

— Це знову якесь дивне заклинання? — Брати переглянулися. 

— Що воно означає твоє “Stulit’ dzvinarni?”, це не латина. 

Нова “Одрі” підняла на них очі. Дві темних дубових бочки дивились на рудих близнюків без жодного прояву емоцій. 

— Ви не … не говорите українською? А я говорю англійською. 

“Тобто все моє життя, — думала Христина. Майже волала у власній голові, — можна було просто забити болт і не копирсатися у всій цій… граматичній нісенітниці. Яка різниця the чи a\an, якщо вартувало просто напитися на власне день Народження та заснути в городі. Це не так як я очікували отримати С2 з англійської”

— Українською? Та ні, а маємо? — Фред ще раз переглянулись з Джорджем, та вирішили більше не ставити зайвих питань.

Вони простягнули до Христини блок Malboro Gold та ще декілька пачок Lucky Strike. 

— Це за те що не видала нас Снейпові, — сказав Джордж. — І що через нас тобі треба сьогодні йти на відпрацювання до нього. 

— Так би мовити, подяка від компанії. Назви це бонус-премією.

Дівчина взяла цигарки та мовчки дивилась у простір перед собою. 

— Н-ну, добре. Тоді ми підемо. 

Христина кивнула і взяла цигарки. Брати почимчикували далі до Гоґвортсу, залишивши її одну. Погляд дівчини не став сфокусованішим, та вона змогла підвестись і піти у сторону Забороненого Лісу. 

“Як що вже порушувати правила Гоґвортсу, — вона дивиться на цигарки, —  так порушувати всі”. 

*Жадан і Собаки – Мальви **Забавка і Дмитрик - Каченята

P.S. Шановне товариство, щиро дякую вам за ваші коментарі та лайки. Вони спонукають мене до написання нових частин та просто гріють душу. Дякую вам :3