#ГарріПоттер #ОЖП #СеверусСнейп #G #Б #гумор #Міді #ВПроцесіНаписання #AU #попаданці
Частина 7. Говорили і курили
“Христино, Христино, тільки не лякайся, чуєш? — Казав дядько телефоном. Я була здивована, що він дзвонить так рано. Була п’ята ранку. Потім я почула вибухи. — Христино, почалась війна. З його дзвінком почався той самий день ”.
- Христина Левченко 2022, Київ
— Бідна, бідна Персефона! Бідна Персефона!* — Кричала Христина, блукаючи Забороненим лісом. — Сонце дало знак. Вона думала, що зірвані квіти не в’януть. Дурна Персефона, а в’януть ще й як! Трясця, тут навіть сонця нема! — Христина відкрила першу пачку Malboro. — Тут темно, як в льосі. Я дійсно Персефона. І хто мені дасть знак?!
— Сельвін, ти з глузду з’їхала? — Драко стояв позаду неї.
Христина обернулась. Цигарка перекотилась з одного куточку рот в інший. Вона дивилась на Мелфоя. У того очевидно забита рука після їхнього зіштовхнення у холі. Дівчина повернулась до нього повністю. У Драко в очах чітко читався гнів та бажання познущатись. Однак погляд його одногрупниці змусив його стиснути палочку міцніше.
— Мелфоє, вогню не знайдеться?
Христина вийняла палочку з рукава своєї мантії.
— Бо моя, чогось, не хоче працювати.
— Що ти, трясця, робиш у Забороненому лісі? — Драко став у позиції захисту.
— А ти?
— Я йшов за тобою, — вимовив він так, наче це було очевидно.
— Ти йшов за мною у Заборонений ліс? — Повторила Христина. — То ж з глузду з’їхала тут не одна я.
— Та, ні от очевидно, що ти! Я себе нормально почуваю.
— Трясця, Драко, просто дай паличку! — Крикнула Христина і з її власної палочки почали сипатися іскри. — Мені треба закурити цю кляту цигарку. Це просто якесь божевілля! Подивись на себе. Чому ти такий реальний? Чому твоє волосся виглядає так наче ти гепнувся.
— Я гепнувся, авжеж, бо ти мене збила! — Викрикнув Драко, споглядаючи як іскри на кінці її палички стають довшими. Водночас сама Христина цього не помічає.
— Чому я ходжу і чую як під ногами тріщать гілки? Чому я чую спів птахів, який не повторюється? — На кінці її палички вже палав вогонь. — І куди б я не пішла, куди б не глянула все таке реальне, чітке, деталізоване! Навіть тінь має текстуру! Чому?!
Її паличка вистрілила полум’ям і вдарила ним о землю. Листя загорілось. Драко завмер, дивлячись на вогонь, який неконтрольовано створила Христина. Полум’я розгорталось швидко. Дівчина стояла поруч, стискаючи палочку. Вона дивилась на вогонь і не ворушилась.
Драко кинувся до неї. Він відштовхнув Христину та вимовив закляття, яке загасило пожежу. На місці нещасного випадку залишилось обпалене листя та обвуглені корені дерев.
— Ти сповна розуму, Сельвін? — Прошепотів Драко. Він дивився на неї з широко відкритими очима та важко дихав.
— Що ти накоїв? — Шепотіла вона, лежачи на землі. Він подав їй руку. — Я ж могла підпалити.
Мелфой молодший допоміг їй підвестися. Він зробив коло паличкою, на її кінці запалав слабкий вогник. Він відбився у темних очах Христини. Вона запалила цигарку і перша хвиля нікотину вдарила її мозок.
— Сподіваюсь, тобі полегшає, - отруєно вимовив Драко.
Однак Христина вже його не слухала. Дівчина затримує дим у легенях на декілька секунд довше ніж зазвичай і випускає його повільно, смакуючи.
— Ти не уявляєш наскільки, — шепоче вона і дивиться на дим, що розсіюється над її головою. — Дякую. Від кого від кого, а від тебе не очікувала.
— Ти в голові нічого не маєш, Сельвін. На чорта тобі ці цигарки? Я забився, коли ти збила мене з ніг, — слізерінець почав відходити від шоку. — Це за ними ти так бігла?
— Я тебе прошу, там люди страждають, а ти, бідненький, забився.
— Які люди?
— На війні, — Христина затягнулась знову.
— Війна закінчилась 14 років тому, Сельвін. Я напишу твоєму батькові, ти…
— Вона все ще йде. Найбільша з часів Другої світової. А я тут сиджу, як дурепа. Палю цигарки у лісі, наче більше зайнятися немає чим, — продовжила дівчина. — Добре що хоч новин немає. Трясця, там, мабуть, вже декілька прильотів, ще й шахеді ці. А я тут…
— Які “прильоти”, які “шахеди”? — Драко опустив очі на її цигарку, а потім знову перевів їх на дівчину. — Яка війна, Сельвін? Що ти верзеш?
— Кривава, — Христина нарешті подивилась на нього. — Найжахливіша.
Вона продовжила курити мовчки, дивлячись у глибину лісу. Вона закінчила першу цигарку і дістала другу. Слізерінка дивилась у темну хащу, та ніхто не дивився на неї у відповідь.
— Не зважаючи на те який ти гівнюк, Мелфоє, — тихо каже Христина, — я навіть тобі б не побажала там опинитись.
— Я маю сказати Снейпові, — промовив хлопчина і зрушив з місця.
Однак його зупинила паличка христини. Вона з’явилась у її руці за мить та впивалася йому в горло. Нова “Одрі” дивилась на нього зі сталевим поглядом, який не знає жалю чи сумнівів.
— Стій де стоїш. Обережніше, Драко. Я не пам’ятаю заклинань, та правильних рухів паличкою, та саме через це тобі треба бути обачнішим, — вона подивилась на обвуглене коріння. — Бо якщо ти ляпнеш комусь про те що почув чи побачив, то я вже знаю де тебе хоронити. Зрозумів?
Драко дивився їй в очі. Її паличка все ще притиснута до його шиї, однак він не тремтів. Мелфой кліпнув один раз, щоб показати, що він все зрозумів.
— Снейп чекає на нас на відробітки.
— Та хоч на картоплю, ще трохи почекає, — Христина затягнулась ще раз, ховаючи паличку до кишені. Вона дивилась вверх, де крони дерев ховали сонце. — Тут спокійно, еге ж? Хоч шашлики влаштовуй.
— Селвін, трясця, — Мелфой обтрушував свою форму від листя та пилу, — що таке шашлики?
— А тобі все розкажи.
Згадка про війну щось сколихнула в мені. Інколи почуваюся, як Христина. Так, наче я потрапила в якусь паралельну реальність. І це все дурний сон.
Ох, скільки ж нового ще треба дізнатися чарівникам. Не знати про шашлики – гріх 🤣
Я в захваті від вашого музичного смаку, бо він просто неймовірний, і так гармонічно ви вплітаєте його у твір ✨ Трохи дивно чути, як Христина говорить про війну, але це здається таким правильним, і в один момент зрозуміла, що це наша реальність і без неї нікуди, навіть у Гоґвортс 😔 І я продовжую чекати, яким же буде відпрацювання у Снейпа. І як на нього потрапив Мелфой 😂