Розділ 1.
"Захочеш - і будеш"
В. Симоненко
У маєтку в Брукліні настає холодний листопадовий вечір. Генрі й Алекс сидять у вітальні, де панує легкий затишок. Вогонь тихо потріскує у каміні, кидаючи м'яке світло на підлогу та стіни, вкриті книжковими полицями. Але затишок лише зовні — у повітрі відчувається напруження, обидва поглядають на свої телефони, стежачи за останніми новинами з виборів у США.
Кілька тижнів напруженої кампанії, сотні статей, промов та дебатів, і ось все зводиться до цієї миті. На екрані з’являється сповіщення. Алекс першим помічає: "Дональд Трамп офіційно переміг на виборах президента". Секунда тиші — мовчання, яке миттєво перетворюється на цунамі думок та відчуттів.
Алекс поглядає на Генрі, на його обличчі проблискує легка посмішка, яка швидко зникає. Вони знають, що це не просто новина, а справжній виклик їхнім цінностям і планам на майбутнє.
"Ти знаєш, що це означає, Генрі?" — промовляє Алекс, проводячи рукою по волоссю. Його голос здається тихим, але рішучим.
"Так, це означає, що час шукати щось інше," — відповідає Генрі, дивлячись у вікно, де видно Бруклінські вогні. "Ми завжди говорили, що не можемо бути частиною цього, якщо воно розгорнеться в такому напрямку".
Алекс задумливо киває. Вони мали розмову про це ще до виборів, але тоді це здавалося нереальним сценарієм. Вони говорили про нові горизонти, місця, де можна було б реалізувати ідеї, не стикаючись із політичною ненавистю чи обмеженнями.
"Україна," — несподівано каже Генрі, немов читаючи думки Алекса. "Там зараз стільки змін, боротьби за свободу та можливостей для тих, хто готовий брати участь у новому світі."
"Україна?" — Алекс піднімає брову, але в його погляді з’являється цікавість. Він згадує, як чув про розвиток демократичних цінностей і культурного ренесансу в цій країні, про прогресивну молодь і рух до Європи, попри всі складнощі.
"Так, Алекс. Україна — це не просто країна, це надія," — говорить Генрі, дивлячись йому в очі. "І якщо ми шукаємо новий початок, то, можливо, там ми знайдемо себе і зробимо щось, що справді має значення."
Рішення приходить природно, без особливих вагань. За кілька годин вони вже складають плани. Генрі переглядає інформацію про Київ, можливості для інвестицій та соціальних ініціатив. Алекс жваво обговорює, як вони можуть адаптуватися, чим можуть зайнятися і що привезти з собою.
Так, Бруклін стане спогадом, а їхня подорож до України — початком чогось нового і неймовірного.