Королева Твідо Частина VI Бажана війна

Любий щоденнику, ми бігли не оглядаючись, Джей Джей декілька разів зупинявся, щоб почекати на мене. На моїх, хоч і не таких великих підборах, як у місіс Сіґі, долати перешкоди у вигляді кривих стежок та зламаних гілок було трохи складно. Згодом, побачивши, що ми вже достатньо далеко від загрози на ім'я місіс Сіґі, Джей Джей повів мене до великого каменю, підсадив та повернувся до мене спиною. -Залазь- він висунув руки назад очікуючи, що я покладу на них ноги- Швидше Тія. -У мене плаття… -Піднеси його до колін, якщо я понесу тебе, буде швидше і тобі ж самій важко бігти на підборах. З цим я не могла не погодитись, я старалась не показати наскільки важко мені було одолати ці підбори в звичайній ході, а тут ще й біг. -Ну добре, але не кинь мене! -Я і не збирався. Такого гнома, як ти можна розбити, якщо нечайно вронити. Хоч я і не бачила його обличчя, але я знала що він усміхався, коли сказав це. Дорогий щоденнику, ми й не помітили, як швидко ми дійшли до нашого лісового домику, я навіть заснула у нього на спині! Джей Джей не такий поганий як інші чоловіки, повір, він хороший і ніколи не буде таким як мій "батько"…

-Що робиш? Озирнувшись дівчина побачила за спиною високого хлопця з широкими плечима, а на його руках вже почали вимальовуватись м'язи від фехтування. -Джей Джей!- Вона кинулась обіймати його- ти надовго приїхав? Професор Кінглі вже знає, що ти тут? -Ну… можливо знає. -Ти знову втік з церемонії? Як випускник, ти міг хоча б на своїй останній церемонії бути присутнім. -У тебе ж сьогодні день народження, як я міг піти туди, коли промінчик тепер офіційно повнолітній? -Мені шістнадцять, до офіційного повноліття ще чотири роки. -Ну але ж з шістнадцяти ти вже можеш дебютувати перед аристократією і заміж теж вже можеш вийти. Дівчина з насмішкою глянула на нього і сказала, що в дитинстві він їй подобається набагато більше. -Ти був таким милим, доки не почав рости, ніби тебе хтось ножем в дупу підганяє. -Зате ти взагалі не виросла. Вона вдала, що вдарила його, після чого він знову її обійняв, простоявши так ще деякий час в тиші, дівчина заговорила. -Що ти будеш робити після випуску? Повернешся в своє графство? -У мене вибору немає, ситуація між королівствами загострюється, якщо розв'яжеться війна, граф буде вимагати мого повернення, ще до випуску. Він цього не хоче, так як і вона. І дівчина це прекрасно розуміла, але його слова все ж завдали їй болю. Десь в глубині душі вона розуміла, що для нього так буде краще, але інша частина душі не могла змиритись з цим. Її єдиний друг покине її, через конфлікт між їхніми королівствами, через її "батька". А ще більше вона боялась, що цього конфлікту не буде. Адже тоді, король, якого вона ніколи в житті не назве справжнім батьком, віддасть її заміж за старого та заможного хряща. Адже що ще може настільки укріпити відносини між королівствами, як не одруження однієї з принцес? І вона чудово знає, що з своїми офіційними доньками він ніколи б так не вчинив, але вона не така. Вона не важлива для нього, і існування королівства Твідо в цілому. Тому ця жертва виправдає себе, навіть якщо підставну "принцесу" вб'ють в якості причини для розв'язання війни.

Помітивши занепокоєння на обличчі дівчини, хлопець заговорив: -Я візьму участь у цій війні. Від несподіванки вона ледь не підстрибнула, дівчина відійшла і подивилась в його очі. -Про що ти?... -Я буду брати участь у війні проти твого батька! Вона неминуча, усі дворяни це розуміють. -Так ти тому не пішов на церемонію? Через дворян? -Частково, але я хотів побачитись з тобою, перш ніж від графа прийде наказ повернутись. Він виглядав сумним, хоч і намагався мені усміхнутись, в очах було видно лише біль. Проте їй подобалось, що він називає свого батька по титулу, це їх об'єднує, вони обоє страждають через батьків. І через них будуть страждати надалі. -А якщо ти загинеш? -Якщо я не загину, після закінчення війни, я успадкую статус графа і получу велику нагороду від королівства… Після невеликої паузи він продовжив: -Я заберу тебе звідси, ти будеш моєю офіційною дружиною-графинею! Я обіцяю що і пальцем до тебе не доторкнусь, тоді взагалі ніхто не зможе до тебе доторкнутись. -От бовдур… Тія посміялась і взялась знову обіймати друга, якого не бачила більше двох місяців. -Я так за тобою скучила Джей Джей, вже прочитала всі записи в щоденнику з тобою. -Я серйозно, подумай про це, хіба я не найкраща кандидатура на роль твого чоловіка? Вони ще декілька годин розмовляти на різні теми та сміялись , поки не стемніло. Тоді хлопець знову залишив її на самоті з своїми роздумами. Вона згорнулась калачиком у ліжку та крутила в руці подарований ним кулон з феніксом. -Найкраща кандидатура для мого чоловіка?... Зрозумівши, що вона не може викинути ці слова із голови, вона зашарілась і закрила лице руками. Пролежавши так ще деякий час, вона все ж заснула.