якщо колись шукатимеш мене в натовпі,
серед прозорих та сірих людей(?), під сонцем або у ночі -
знайдеш мене за рюкзаком,
звісно, вбитим життям, і, так, я знаю, я не міняла його роками
якщо колись шукатимеш мене в натовпі,
біжучи у незрозумолу напрямку, але не рухаючись
не окликай мене, я звичайно ж тебе не почую
так, я все ще ходжу в навушниках 24/7
і так, це звістно не музика а просто набір гучних звуків
(вона гратиме у моїй голові навіть коли навколо все буде мовчати..)
і незрозумілих для тебе слів
і можливо я навіть рада що ти не знаєш наскільки вона рятує
якщо колись шукатимеш мене в натовпі,
і не зможеш знайти
не шукай - відчуй
відчуй як твій погляд завмирає на моїй потилиці
на короткій зачісці яку ти так не любив
відчуй як я відчую тебе і твій погляд на собі,
а потім слідкуй - я намагатимусь злитися з простором
можливо, з сірістю неба
а мабуть, з мокрим асфальтом
замри, як замирають хижі тварини, та слухай
усе що ти зможеш почути, та знай - це музика руху
дивись як сонячний світ не відбивається від твоїх долонь
дивись як зелені очі ловлять відсвіт сірих у прозорій калюжі
дивись, - досить собі під ноги, - вже годину як на небо прийшла ніч
і тоді ...
слухай, а хіба тобі не треба додому?
ти шукаєш когось?
очікуєш що? ти завмерши слухаєш людей яких нема?
якщо ти намагався шукати її в натовпі
знай, вона вже давно пішла
а точніше кажучи - це ти пішов, коли завмерши слухав, як вона і просила
(щось цікаве розчув?)
... відчуй, як сонячне світло стає прохолодним і гріє тебе лише уявним оком
яке бачать не всі
відчуй дотирк повітря
і тоді можливо ти зможеш спіймати
момент коли треба пійти
навіть сама бурхлива та жорстока ріка колись но викине тебе на берег
тож прокинься!
бо у будь якому сні найважливіше - вчасно прокинутись
але потім ти відчуватимеш як гріє світлом луна?