Кість розліталась гучно
Чи під бруднющим чоботом чи під стрілою
З натиску важелів із ручкою укритою іржою
Кожний раз гучно
Кожний раз з криком
Диким, дзвенящим в перепонках
У вблаганнях та прокльонах
Знову із криком
Знову так страшно
Із усвідомленням, жахом застрягшим у горлі
Із хворобливою нудотою та у жалібному стогоні
До зблідіння це страшно
Душі ж тихіші
Ті розлітались без завивань, чи гучних дурнуватих молитв
Без намагань притулитись до рани, чи слізьливих злив,
Так, ці - тихіші,
Зламане сердце - спокійніше
Не страждає та спокійно живе переклеїним шматтями
Зтримує себе лише своїми зуссиями , не розпадаючись частками
Так набагато легше
Не нашкодять
Можуть змінитись, зпитися з горя, перейти Рубікон
Зтліти в блювотнім диму поблизу тих причинених вікон
Галасу не наведуть
Іншим шкода
Зламані долі, слізьми ті підтримують ранених
Тільки примарне, без крові чи криків наляканих
Вже не моя турбота.