дім

мій дім — поміж думок твоїх, мій дім — там, де пахне теплом, цуратися рідного — гріх, бо ж дім — щось близьке, закрите від пітьми батьком крилом я не знаю, де мій дім, де зможу колись прихилитися, куди сховаюся, коли почую грім? чи знайду місце, де зможу на самоті журитися? мій дім — твої листи та гаряче какао, мій дім — старенький трамвай та вулички Львова, твій погляд, що дивиться аж надто лукаво, та зірка перша світанкова я домом назвами можу хатину, де ліпили з бабусею вареники, де з кішка бавилася попід тином, де чекала на святвечір, коли прийдуть колядники мій дім — попіл дитячих невдач, мій дім — твій голос, котрий будить щоранку, там, де я не тільки оповідач, а ще й можу глядіти за подіями на ганку мій дім — бурхливі хвилі Чорного моря, мій дім — сад дитинства із вишень, там, де ніколи не буде горя, тільки хрущі, що так швидко вилазять із кишень мій дім — гори, намет та люди, мій дім — не локація чи новинний сюжет, про нього не напишуть етюди, мій дім — емоції та дощ, квітів польових букет 10.04.2022