Над свічкою кружилась тля
Над світлом палкого вогню
Чому ж допустила земля
Що тягне її до вогню
Чому невинне створіння
Тріпоче над смертю в вогнях
Чому закохалась по вінця
Спалахує блиск у очах
Коли ж до крихітки дійде
Що в жарі лиш біль і журба
В мить через нього загине
Й від неї не стане й сліда
Та їй не дано зрозуміти
Що вогник її не щадить
Того світлячка б їй знайти
Щоб ніч лиш на двох розділити
Мої враження не передати словами🛐♥️