《 》
Мій ангеле, чи ти колись бачив
Як по білому розтікається червона кров,
Як вона омиває ту білизну немов
Хоче вбити її. Невже ти ні разу в ній крила не окропив?
Ні? Ой, вибач, що общипав твоє пір'я,
Але ти мусиш побачити цю красу,
Мусиш зрозуміти, про що я тобі кажу,
До речі, одну пір'їну заберу на щастя — є таке повір'я.
Скажи ж гарно, чи не так?
В мене теж колись такі гарні були
І зараз би бути могли,
Але я в ангелюванні не мастак.
Можна я поцілую твої солоні вуста?
Ти вже вибач, але вони манять
Так само сильно, як мої руки тебе ранять.
Ти справді хочеш поговорити про моє прощення?
Що ж, ти й справді святий.
Знав би раніше, раніше б ранив,
Раніше б твою святість споганив,
Раніше б став вбивцею твоїх надій.
Та щоб я тобі не робив,
Я знаю, що попри все ти мені пробачиш,
Хоч зараз так гірко плачеш
Ти зробиш все так, як боженька велів.
Ти не те, що пробачиш, а навіть в лоба поцілуєш,
Але це буде після всієї тієї над тобою наруги,
Після того, як твоє тіло покине остання капля напруги.
Й навіть після такого, ти знатимеш, що більше цінуєш...
Як тяжко тебе зламати,
Як просто тебе ненавидіти
І як тяжко з цією ненавистю жити.
Пробачень тобі не буду казати,
Я не живу за законами Біблії
Й горджуся тим, що я не ти,
Горджуся тим, що буду в пеклі горіти,
А не бачити ненависні ангельські рої.
То ти побачив, як гарно тече по білому кров?
Побачив, як вона убиває білу свободу,
Як вона ламає моралі огороду?
Як вона ненавидить твою до бога любов?
Ти побачив, як я можу над тобою знущатись?
Як я можу твою плоть розривати,
Як можу змусити тебе кричати?
І як я можу змусити тебе брехнею прикриватись?
Зберись та йди каятись:
Витри свою кров, позбирай пір'я,
Я покладу одну пір'їну на ліжкове узголів'я —
Буду змушувати нею тебе до мене вертатись.
17.09.2023