вона завжди малювала чорним, хоч де-не-де виднілися червоні відбитки, від її полотна віяло чимось болісно-холодним, не до снаги було вітру забрати минулого чернетки її картини часто нагадували спеку, пензлики пручалися створювати щось інше, у кімнаті, надто схожій на бібліотеку, її безнадійне буття виглядало наче щось більше кожен мазок — нескорений, вільний, колись вона мріяла бути такою, та зараз цей час навколо божевільний, тому фатальність для неї - це бути слабкою 30.06.2022
top of page
bottom of page