Я знаю, надокучаю своїми словами...
Я вірю, ти колись зрозумієш їх!
Це "колись" настане точно не завтра
Пройдуть десятки літ й страшенно холодних зим.
Ти згадаєш мій тон і темб,
Ті посмішки щирі й справжні
І мій голос стане для тебе морем — в якому й втопитися буде не страшно