Я хочу додому.
До тебе додому.
Де люблячі очі
Та ніжні вуста.
Торкнутися шкіри,
Сховатись в обійми,
Покинути навіть
Пусте майбуття.
Слова твої клітка.
В ній солодко спати.
Та будні пірнають,
Летять в забуття.
Я знаю, що хочу,
Й знаю, що треба.
Пробач, та не мушу
Піти в небуття...
Тебе полонило
мені не доступне.
У тебе є вічність?
У мене - життя!
Те що тобі днина -
Мені цілі роки.
Пускаю крізь пальці
Свої почуття.
Не знати потреби,
Не мати надії,
Не вірити навіть
У твої слова.
Мене полонили
Примарні надії,
Та знову полину
В живе майбуття.