Колись мої предки були кріпаками
Колись моїх пра-пра-... вбили за мову
А ще їх тіла рядами скидали у ями
До решти жертв страшного голодомору
Були вбиті ті рідні, котрих я не знала
Просто за те, що живими були
І вночі чиясь мати вишиванку ховала
Під землею, щоб точно скоти не знайшли
А тепер я ховаюся... теж під землею
В сховища, аби бомби мене не спіймали
Все навколо знову пропахло іржею
Проте навіть зараз вони нас не зламали
Надіюсь, хоч нащадки вже житимуть мирно
І наші онуки не знатимуть інших ракет
Як тих, що з космосу світлячком вночі видно
Тих, що літають серед душ і планет