Лелеки плакали над червоним морем
І люд безсило скляними очима дививсь
Тополі схилилися, пригнічені не своїм горем
Евакуація. Нічна дорога. Душі відлітають ввись
Роки минуть, та біль не згасне вже ніколи
Амнезія навіть не в змозі стерти спогади про ті
Тіла, що невпинно все хололи і хололи
Уламки, кров, плач, вибухи і свіжі пустирі
Раніше ми, тепер вже наші діти, підуть в школи
А в програмі знову твори тих, хто жив в війні