Вони ховали сліди від поцілунків
За теплими светрами.
Відчуття непокори до світу лякало.
Коли еталоном був завжди червоний.
Їм до вподоби чорний.
Неписані правила є нотою,
А суспільство гучною сопілкою.
Вони були мужні і сильні,
Водночас жіночні й тендінтні.
Не були вони крихкими вазами,
А ні міцними алмазами.
Охоче стали б птахами,
Якби не носили кайдани.
Вони ховали сліди від поцілунків-
Вдома тишком обіймалися міцно.
Ховали посмішки в світі,
А зустрічали один одного усмішками.
Не знали ні смутку, ні щастя,
Допоки не зламали кайдани.