А може, знаєш, може й на краще.
І сонце теж світить, просто інакше.
Хоч в моїй кімнаті силует твій пропащий
Досі ходить як ти, і після холодно завше.
І знаєш, перлини теж вміють сіяти,
Навіть якщо почорніла глибина океана.
Тож якщо це — в'язниця, то вирву я ґрати,
Тож якщо ти пішов — більш кликать не стану.
Я засміюсь в пустоту, у відкрите небо,
Розправлю руки для обіймів із вітром,
Я точно знаю, що то все мине, бо
Після снігу гілки вкриваються цвітом.
А може, знаєш, а може хай буде.
І вранці не прошепотіть мені твого імені.
Але мої двері, як їх не забудеш,
Для тебе завжди будуть відчинені.