Авжеж, я зла, розлючена, сердита,
Не чую вже ненависті і сліз!
Хотілося угору би злетіти,
Та знов лечу, мов каменем, униз.
В житті бракує спокою і сенсу.
В наш час без справедливості – ніяк.
Мораль купують, продають за безцінь...
Країна терпить напад розбишак.
Скажи мені, паскудна ти тварюко,
Як можеш знищувати цю красу?
Та знай: прийде й до тебе, враже, мука,
І смерть кістлява замахне косу!
Не оминеш, паршивцю, правосуддя!
Не тут – то там відповіси сповна!
На тебе вже чекає кара люта,
Вже нечисть смалить в пеклі казана.
Я бачу, не читав ти "Енеїду",
Наш Котляревський – не авторитет.
Та й повз Вергілія пройшов ти мимо,
І книги Данте не розкрив секрет.
На тому світі панькатись не будуть.
Грім прогримить – і звалишся униз!
Відповіси за вбивства і облуди,
Сторіки крові й поту, море сліз.
Нас, українців, ти не скориш, враже!
В нас ВОЛЯ закодована в гербі!
У жилах наших кров тече козацька!
І душу, й тіло ми положим в боротьбі!
Ми сильна Нація, яка повстала!
Свій меч Арея гідно несемо.
І йдемо в бій із гордим кличем – "Слава!"
Раби сконають! Вільні, стоїмо!
Я впевнено стою, я буду жити!
Я маю силу рідної землі.
Ви ж забирайтесь, іроди неситі!
А я піду нагору, до мети!
Nаталка, березень 2022
Як же гарно. Скільки праведної люті та сили у цих словах