Тобі передам сигарету тремтячою рукою,
Під трикутним дахом знайдемо покою.
Не будем говорити, задавать питань,
Не будемо шуміти в тиші двох кохань.
Розірване намисто падає із неба,
Щоб не було зимно — притулюсь до тебе.
Ноги у калюжі, ми дивимось на зорі,
І слова зізнання лунають у повторі.
Спинами обперлись об брудну стіну,
На плечі дрімаєш, та я все не засну.
Вулиця шепоче вітром до домів,
Так шкода що з тобою бути не зумів.
Так шкода що ми в світі лиш маленькі люди,
Шкода що за любов несправедливо судять,
Так шкода що не доспівали ми того куплету,
Тремтячою рукою заберу я сигарету.
Побач що додому тебе не доведу,
Пробач що мовчки встану і піду.
Ми вчилися любити, та розучились буть.
Прощавай, коханий. Побачимось. Мабуть.
.