Загублені, загублені сонячні діти
Вони відомі як промінці світла
Миттю безкорисно можуть гріти
В обіймах світила я з посмішки злита
Дурманять фарби колишні розмиті
Очі мої тепер сонця кришталь
Відгукнеться тінь у чужому місті
Не чути вже про страждання й печаль
чудовий вірш, а ще закохалась у ваш нік 💔