Як дивно що душу можуть гріти пошарпані двері.
Вже чути по двору запах смачної вечері.
Й поки на городі кавун ще пускає кучері.
Бабуся із жару вже витягає печені.
На стіл, що на дворі, ми викладаєм салати,
Бо гріх в таку пору не покидати хати.
Сьогодні нам час гостей зустрічати.
І вітер біжить вже пісні кодихати.
Все свіже, домашнє, яскраве - все наше.
Лише молоко замовляли ще раньше.
А тепер... все інакше.
Й хочеться ллинуть туди, де було м'якше.
Де все ще стоять пошарпані двері,
Але вже не чути запах тієї вечері.
Радій доки маєш гарячі печені,
Бо лишаться в спогадах твоїх лише ювілеї.
сумно💔