Тиха літня ніч

І буде ніч, і тиша літня буде,

Десь далеко грає шелест вітру,

Каплі дощу помалу стікатимуть з твого волосся,

Впадуть на давно потухшу ватру,

За твоїми плечима -- стара гітара,

Де-не-де обірвана струна, царапина то тут то там,

Справа довгих серпневих днів,

Що зовсім скоро промайнуть,

І я дивитимусь в бездну карих очей,

Де п'янкої любові не море -- цілий океан,

На посмішку дивитимусь, найяскравішу з усіх,

Ту посмішку, що даруватимеш мені одній,

Шкода мені тебе, шкода,

Твого кохання вистачить для створення шедеврів,

Чи для того, аби розв'язать палку війну,

Ти зможеш присвятить його кому завгодно,

Й бачитимеш у чужих очах весну,

Та з-поміж усіх шкатимеш лишень мої,

На твоє нещастя вони зовсім пусті,

Не боячись дощу, візьмешся за гітару,

Й заграєш мені пісню, лиш її останню,

В ній буде все: і любов, і ненависть, радість і печаль,

Починатимеш повільно, ледь торкаючися струн,

Та невпинно задзвенить гітара, зареве,

Й з кожним словом голос зриватиметься дужче,

А підкінець замовкне все,

Й небо грозове,

Останя літня ніч, остання пісня наша,

Слів не буде, будуть гіркі сльози твої й мої,

Не все в житті як хочеш, як жадаєш,

Не все як чуєш, як кохаєш.

З римою і ритмом тут цілковитий жах, за що я вибачаюсь