Змучене тіло, кожен сантиметр,
Покинуті троянди на підвіконні.
Затанцюють болі з тінями менуети,
Сховаються тривоги у двох долонях.
Тихі сльози упадуть тобі на плечі,
Слова сховаються у вогні каміна.
У твоїх обіймах зовсім не безпечно,
Зберу речі. Тут я бути не повинна.
Вікна навстіж, холодні пальці навколо зап'ястя,
Догорає сивий попіл поміж поглядів та ребер.
В цих стінах нам сховатися не вдасться,
Упадуть з балкону зім'яті, списані папери. рятуйте непрочитані вірші від страшної долі — чекаю вас у цьому каналі — https://t.me/elenaoksssworks