Завжди тепла, світла, незвичайна, Її краса мене манила. Квітуча, у святковому обранні Пасху зустрічала, людям радість й щастя приносила. Але чому, люба моя весно, ти мене так на цей раз підвела? Чому така квітуча і люба, залита кров'ю? Чому, весна? Я світло вірила, любила усім серцем я тебе. Але війну не припинила, хоча я так про це просила І день, і ніч, і ввечорі, і зранку. Облитий кров'ю березень, може квітень все спасе? Як же знову, моя весно, любити тебе? Як же знов навчитись вірить в вроду твою? Як же знову бачити щирість, а не гнів? Квіти, а не кров? Завжди тепла, світла, незвичайна, Усіяні маками поля. Чи цього ти хотіла, моя весно? Чому ти нас так прокляла?
top of page
bottom of page