Послухай, що каже тобі вітер:
Правду чи брехню, то не дуже важливо.
Це тобі мій подарунок, я пилка у хлібі,
Непотрібна, але символічно красива.
Пиши, що мовить тихий струмок,
Кричи, про що грім гримить,
Дивись блискавки фільм. Смуток.
Дай йому понуритись у тебе і поглинь.
А потім забудь,
Про все.
Наче нічого не було.
Наче в розумі була тільки лиш муть -
Ось тільки рота відкрий - унесе.
Те, що так все змінило, але вже ти забула.
Як тобі і казав, молодець.
Залишилось лише присмак заїсти, як смалець.
Наче нічого і не було.
Наче ти ніколи мене і не любила.
Як би не було прикро.
Як би ти до цього не звикла.
Вже не повториться та осінь.
Зовсім.