Я хочу червоні кеди та чорну помаду.
Нові плакати в кімнату, та людської кави, що завтра отримаю першим ділом зранку.
Блакитні очі та блонд на волоссі - що зазвичай дівчата просять у бога...чи у диявола? Мене не цікавить.
Хочу на вуха вже почорнілі срібні сережки, що купила у переході за смішну ціну.
Уж повірте мені, під мій стиль підійде й якщо я сміття з смітнику понапялю.
Та начхати, чи на вуха, чи на ті самі червоні кеди.
У сумці ховається пачка цигарок, що я знайшла в тата у кофті.
Я знаю, не правильно це та й негарно, але...
Кого це турбує, не так лі?
На очі чорними тінями тільки нафарбую ознаки живої поведінки,
Хоч якось я виходжу у світ показати свої почорнілі срібні сережки з переходу куплені за смішну ціну,
Та лице моє, що знає лиш мама.
Я, взагалі-то, вийшла по каву.
Повернуся додому через двадцять хвилин...