Я тягнуся її придушить, а кисню не вистачає в мене

Та що дивиться на мене із дзеркала, сміється, вишкірює зуби

Говорить що має безліч талантів, у неї криваві губи

Говорить ніколи не плаче, тримається вміло

У неї якісь лякаючі очі та дихає рівно

Говорить я надто слабка, не вмію стримати сліз

Я наказую їй забиратись, у відповідь сміх

Говорить я маю піти, вона буде краща за мене

Я тягнуся її придушить, а кисню не вистачає в мене

Я розбиваю люстерко, ховаюсь між стін

Вона десь поряд, у неї шкіра як сніг

У неї всередині щось гниє, це щось її, не моє

У неї волосся в‘ється наче змія, я знаю все що говорить брехня

Я чую шепіт в своїй голові, ти точно не впораєшся з цим, віддай мені

Ти надто маленька, не вмієш тримати себе в руках

У тебе дратуючий голос, ти давишся на словах

Питаю у неї хто ти така?

Вона щось нашіптує, я чую своє ім‘я

Слова проходять під шкіру, мене пробирає біль

Я згадую все, чорнота в мені, а не в ній