Чи знаєш ти як липа шелестить?
Це ніби пісня вітру, яка лунає трохи довше, ніж на мить...
Шумлять, бринять гілки, здіймають легкий шепіт-
Аж серце наболіле огортає невимовний трепет.
Якби ж ці сильні віти спустилися униз
Закрили б мою душу і стало б легко в мить.
Сплели б довкола хижу, багаття розвели,
І тихо-тихо казочку мені розповіли.
Про місце те далеке, що зветься у нас рай.
Прошу, ти моя миленька, не зупиняйся, грай...
Співай тихенько пісеньку, щоб страх той відступав,
А я лишусь, послухаю, щоб шепіт твій лунав.
Згасають уже оченьки й хиляться в сон думки.
Прошу, не полишай мене ось тут, в пекельній самоті.
Я обернуся вітром і сонцем тим ясним,
Щоб може хоч на хвилечку з тобой погомоніть.
Спинися ж час нескорений- найдорожчий ресурс на землі.
Не забирай у мене липоньку і ночі ті ясні.
Здійму тяжкую голову до неба і завмру-
Я точно знаю, що без цього я й дня не проживу.
Утерла ніжно сіль зі щік та й і з очей,
Благаю, збережи таємниці моїх сповідей.
Чи знаєте як липа шелестить?
То ніби чиєсь серденько у муках сльозливих горить.