Світ поринає в темряву, тьмяніє. Коли здається, що за крок і небуття. Та серце б'ється далі, хоча тіло мліє, Підтримуючи кожним поштовхом життя. Все сіре, наче попелом покрите І сил немає жодних ні на що. Не розумієш, чи живий ти? Може вбитий? Хто це зробив з тобою, і за що? І серед цього темного туману, Торкається тебе хтось за плече. Реальність це? Чи прояви дурману? Але час не зупинено, він ще тече. І сіре небо затуляють крила А далі – невагомі відчуття. Як вітром підганяємі вітрила Несуть тебе до забуття. І раптом, скрізь лунає тихий голос, Він кличе, маяком веде крізь тьму Над ним не має власті навіть хаос, І ти беззаперечно йдеш за ним, віриш йому. Тримають міцні руки твоє тіло, Повільно усвідомлюєш, що ще живий. Розплющиш очі, дивишся несміло, На світ величний, світ такий новий.
top of page
bottom of page