Казка#Психологія
Жила, була весела дівчинка. Вона дуже любила музику, особливо ту, яка грала мама на скрипці. Дівчинка дивилася у віконце і їй здавалося, що ця музика піднімає в голубе небо і вона кружляє там немов у неї є крила. Одного разу мама сказала: «Сніг іде, як добре, Різдво ж скоро». Дівчинка сіла біля віконця і стала дивитись, як вітер кружляв сніжинки, вони падали на підвіконня і здавалися казковими і дуже гарними. А на слідуючий день, в дитсадку вихователька дала завдання зробити ялинкову прикрасу. Дівчинка слухала музику, яку грала мама, перед очима літали кружляючі сніжинки і вона почала придумувати іграшку. Спочатку з’явилися сніжинки, які вона вирізала із кухоних серветок. Потім зробила конус із паперу, голівку з вати, склала пополам сніжинку, склеїла їх і вийшло маленьке янголятко.
Дівчинка працювала цілий вечір і втомлена, але щаслива пішла спати. Цілу ніч їй снилося янгелятко з крилами сніжинки, воно літало в голубому небі під мамину музику, а вона у казковому сні була щаслива і посміхалась.
Світлі і гарні думки завжди для людини янгели-охоронці.