Зараз вона любить чорний, але я знаю про рожевий у її нутрі. Білі хризантеми виростуть на кривавих шрамах її душі. Дама з моїх снів віддасть душу за улюблену збірку віршів. У неї милозвучна українська, але її французька моя перша любов. Я би відав життя за її поцілунок у лоб. Кулі з її рук перетворяться в мир. У неї в голові палкий сюжет війни. Я виріжу свою душу і подаруюю їй, нехай знає через що моє сердце горить.

В театрі живе любов. В театрі живе натхнення. Стіни пам'ятають імена забутих митців та поетів. Кожна опера, нове життя, новий світ. Світ фантазій та мрій. Жах, кохання, сміх. Невже не зрозуміло, що мистецтву теж потрібне життя? Творці старіють, але не старіє їхнє "я". Відчуйте вишукані емоції, адже потрібно цікаво прожити це життя. Митці дають вам білет в інше світосприйняття, цініть його поки у вас є буття. #театр #мистецтво #вірш #опернийтеатр

#твір #завданнятижня #танецьпідпершимснігом #S #Б #міні #закінчений #Н'юЙорк #танці #карєра #армія 1988. Юліан навчається у випускному класі. З дитинства хлопець мріяв про великі сцени. У 5 років він почав займатися гімнастикою, а у 7 пішов на бальні танці. У молодшій школі з хлопця насміхалися через хоббі, але той міг за себе постояти. Зараз у нього є авторитет з яким неодмінно допомогли друзі. Йому доручили поставити останній танець для їхнього класу на випускний. Коли хлопець почав їздити в різні країни на конкурси більшість дівчат почали проявляти симпатію. Але хлопець був зосереджений на кар'єрі тому максимум це деколи тусувався зі своїми друзями. До постановки останнього танцю він підійшов серйозно. Дівчата хотіли до нього у пару, а хлопцям не сильно той хотілося вцілому танцювати тому працювати було важко. Але один парубок все ще був дуже зацікавлений танцем. Саша мріяв поїхати в Америку але його батьки все давно вирішили за нього записавши хлопця в армію. Юліан і Саша не були сильно той друзями так як Саша постійно був в уроках, а Юліан в танцях. У їхньому класі хлопців було більше чим дівчат тому хтось лишався без пари. Саша запропонував свою кандидатуру в пару Юліану щоб показати танець. Для Саші це були миті насолоди. Хлопцю подобався Юлік ще з першого класу але сказати він цього не міг. Самий щирий погляд Саші дивився на Юліка коли вони танцювали. Кружляючи на вулиці хтось крикнув "дивіться у небо!". Всі підняли голови і на них попадали перші сніжинки, а Саша і Юлік далі трималися разом за руки. Це був самий романтичний танець в житті Саші. На жаль на випускний Саша не попав бо був вже в армії. Він згадував ті моменти і мріяв що ще колись станцює з Юліком. 2022. Америка. Юлік вже був одним з популярних артистів. Після розпаду СРСР Саша зміг втікти від батьків у США де став Алексом. Гулявши сучасним Н'ю Йорком Алекс застиг над постерем з фамілією і фотом Юліка де писало останній концерт. Концерт проходив на від критому небі. Алекс крикнув "дивіться у небо!" Юлік зразу зрозумів що то Саша зі школи. Простягнувши руку хлопцеві на танець вони почали танцювати танець з випускного. П'ятдесяти річний чоловік відчув ті самі емоції що і у свої вісімнадцять. У своїх рухах Алекс зображав всі слова любові що не міг сказати. Це був танець який перехопив подих усіх присутніх. Це був танець під першим снігом...

Його любов могла гріти її усю зиму. Дарувати усмішку щасливу. Поринати у світ казок, де були би лише вони у двох. Там був би спів солов'я але без журби навіть у найгірші моменти життя. Під старою черешнею він писав їй вірші. У них клянуся їй усім у коханні своїм. Шкода що вона так і не прочитала жоден його вірш. Її любов могла заставити бачити красу навіть у голодну зиму. Вона бачила любов і надію навіть у найгірших сюжетах фільму. Писала музику щасливу. Читала романтичні поеми уявляючи їх у сюжеті. Вона чекала його телеграми. Але вони так і не дізналися про їхнє кохання.

Включіть мені мультики я хочу назад Туди де безтурботне життя До запаху млинчиків по ранках До саду вишневого біля хат До барбі якій я зроблю будинок Там де все добре Принаймні на вигляд Там де можна не переживати що буде завтра Бути з тими хто тобі скаже правду Повернутись в дитинство яке вже ненастанне

#ЕннЗдвомаН #ЕннШирлі #ГілбертБлайт #ДіанаБарі #Катберти #Хеловін #СтрашніІсторії #Містика #конкурс #HalloweenContest #B #Б #Міді #Закінчений 31 жовтня. Діана, Міні Мей і Енн їдуть навідати тітку Жозефіну та Коула. На вулиці було достатньо прохолодно тому вони були в хутряних накидках. Їхали вони через ліс який був вкритий золотою ковдрою листя яке прилипало до коліс карети. Був не великий холодний вітерець. Сонце зовсім не гріло та було за хмарами. Візник та дворецький який супроводжував дівчат обговорювали політику. Тим часом у середині карети Енн розповідала нові історії про принцесу Корделію які охоче слухала Діана. Міні Мей дивилися у вікно та милувалася пейзажем та в скорім заснула. Вони прибули до маєтку близько четвертої години дня. Дворецький відчинив двері з яких тут же вибігла радісна Енн з обіймами до Коула, а Діана елегантно спустилася на гранітну стежку та пішла до тітки Жозефіни тим часом як незадоволена Міні Мей неохоче вилізла з теплої карети і з просоння пішла зразу усередину маєтку. -Ми вже були вас зачекалися - промовила тітка Жозефіна з усмішкою -Я теж дуже чекала нашої зустрічі - промовила Енн відпускаючи з обійм Коула. -Йдемо хутчіш в середину, а то замерзнете тутось Вони почала підніматися по широким не високим сходам які підмітала від листя покоївка. Зайшовши через високі розкішні двері Коул допоміг дівчатам зняти накидки та повісити їх на вішаки. - Мушу вас залишити на деякий час - промовила тітка Жозефіна яка вже проскользнула в якісь двері по коридору. - Ну, а я пропоную піти до каміну, гадаю вам потрібно зігрітися - промовив Коул запросивши дівчат у вітальню. Вони зайшли у велику кімнату в якій вже був запалений камін. У кімнаті було дуже світло так як були великі вікна. Вони сіли на дивани біля каміну вкрившися пледами. - Як доїхали? - запитав Коул. - Доїхали вцілому добре правда було холодно але я розказувала історії тому час пройшов швидко. - відповіла Енн - Я радий що ви добре доїхали. Доречі сьогодні ніч духів і я читав що давні часи були традиції щоб злі духи не нападали на оселі люди придумували різні відлякувальні штуки. - розказує Коул. - Молитва і все оце наші традиції - відповідає Діана - Так але ми теж можемо розважитися і дати нове життя цій традиції з давніх племен. - Я вважаю це чудова ідея розважимося якраз. Що скажеш Діано? - говорить Енн - Ну принципі можна що ж губити то. - відповіла Діана. - Пропоную піти у бібліотеку та більше дізнатися про ці обряди. - запропонував Коул. - Так, хороша ідея - відповіла Енн. - Ви йдіть, а я тут посиджу по гріюся бо чую що погано себе почуваю. - відповіла Діана. - Гаразд, звичайно тоді ми з Коулом у бібліотеку. Вони залишили пледи та пішли у сосідню кімнату що являлася великою бібліотекою. На вулиці почався дощ тому стало ще похмуріше освітлення але вони запалили свічки і трохи виправили ситуацію. Через годину вони вже перерили половину історичних книжок. Тут у бібліотеку входить Діана з пледом. - Що дізналися? - запитує Діана. - Ну є багато традицій щоб відганяти злих духів у цей день але найбільш часто зустрічається гарбузи зі страшним обличчям та переодівання у костюми. - відповіла Енн. - Звучить доволі цікаву. - відповіла Діана яка тряслася від холоду у бібліотеці. - Пропоную зараз взяти гарбузів з сараю но ти Діано краще у вітальній посидь бо на вулиці ще холодніше. - сказав Коул. Діана зрадістю пішла у вітальну до каміна щоб погрітися. Коул дав Енн пальто та дощовик щоб вона не замерзла та не промокла та вони пішли до сараю. Дощ був не сильний тому дойти до сараю не було проблем. Гарбузи виявилися не дуже важкими тому вони принесли штук десять. Знявши вуличний одяг вони понесли їх у кухню. Енн побігла кликати Діану, а Коул за той час почав мити гарбузи. Дівчата зайшли у кухню. Коул мив гарбузи у таці. Світилося три свічки на підсвічнику, а по шибками вікон бився дощ. Надійшов туман тому через вікна мало що було видно. - Що робити? - запитує Діана. - Я допоможу Коулу мити гарбузи, а ти давай відрізай їм шапочки та вишкрабуй середину. Коул дав Діану миску, ніж та ложку і вона приступила до роботи. Вони домили гарбузи та почали допомагати Діані. - Буууу. - кричить вискакуючі задверей Міні Мей. - Господи помилуй Міні Мей неможна так робити я чуть не впала і не перевернула на себе гарбуз. - говорить з розізленним тоном Діана до сестри. - Ну тий скучна, я тоже хочу вам помагати. - відповіла Міні Мей - Ти можеш робити орігамі літучих миш чи павутин. - сказав Коул який вже побіг за фарбами, листками, олівцями та ножицями. - Гаразд. - відповіла радісна Міні Мей що уже сідала за стіл. Коул приніс їй канцелярію якою вона почала робити декорації. Вони вичистити усі гарбузи. - Що нам дальше робити? - запитує Діана. - Тепер нам потрібно вирізати їм страшні мордочки. Зараз я принесу ескізи з бібліотеки. - промовила Енн виходячи з кухні. Вона принесла ескізи і вони почали вирізати у кожного було по три гарбузи і один у Міні Мей. У всіх получився різний дизайн десь може кривенький но він робив їх лише цікавішими. Вони поставили по одній свічці у гарбуз і почали розтавляти їх по дому. Два гарбузи вони поставили на сходи у вхід маєтку де вже закінчився дощ. Три гарбуза вони поставили у вітальній. По одному гарбузу вони поставили у бібліотеці та кухні. І два гарбузи вони поставили на другому поверсі. - А що нам тепер робити з гарбузовою м'якоттю? - запитує Коул. - Ми можемо спекти пиріг та гарбузове печиво в хеловінській тематиці чи як воно там називається ну, а насіння висушити. - відповіла Діана. Діана пішла шукати рецепт у бібліотеці, а Енн і Коул розділяли насіння від м'якоті. Вона достатньо швидко найшла рецепт. Коул допомагав Діані готувати так як знав де є продукти та посуда, а Енн далі перебирала насіння. Вони закінчили робити перші якраз тоді коли Енн перебрала насіння. Розпаливши піч вони запхали пектися періг та сушитися насіння. Далі вони ліпили печево всілякої різної форми і прикрашали його розтопленим шоколадом. Як спікся періг вони понесли його у їдальні кімнату і запхали на його місце пектися печево. Тітці Жозефіні дуже сподобався періг але вона запропонувала зробити ще чаю і відправила за цим завданням дворецького. Їй дуже сподобалася ідея відлякування примар і сказала що теж приєднається до них. Після чаювання вони ще прикрашали маєток оригамі Міні Мей і не замітила як наступив вечір. Вони вирішили що буде ніч страшних історій. Тому близько одинадцятої години вечора Енн, Діана, Коул та тітка Жозефіна зібралися напроти каміна з чаєм та печевом. - А що ви тут робите? - запитує Міні Мей виглядувавши за дверей. - Це вечір для дорослих тобі сюди неможна та й тобі час спати. - відповідає Діана. - Я не хочу спати, я хочу теж до вас. - А от треба було менше у дорозі спати швидко у ліжко. - говорила Діана вже йшовши до сестри щоб відвести її у спальню. Вона поклала молодшу сестру спати та повернулася до вечора історій. Атмосфера була загадковою... За вікнами білий туман який перекривав усе. З освічування кімнати були лиж три гарбузи зі свічками та камін. - Я хочу розказати історію перша. - з гордістю промовила Діана і ніхто не був проти. - Історія називатиметься "Закинутий лагер". В один день хлопець та дівчина вирішили розважитися залізши у закинутий старий лагер. Вони добралися до лісу який перетинався через лагер і перелізли через сітку. Йшовши по території вони небачили жодної душі тільки десь було чутно звуки кукушки і шороху листя під їх ногами. Спочатку вони замітили будинки що були розкидані по території. Стікла були на диво цілі і закриті зсередини фіранками що було лячно. На деревах були вицарапані хрести та зав'язані чорні ленточки. Аліну це лякало але Віталій відповідав що тут просто міг приходити якийсь культ і займатися дурницями, а їм нічого боятися. Дівчина послухала його слова так як цікавість перемагала та вони пішли далі. У глибині лагерю вони побачили сцену та напів колісей. Поки Віталій оглядав колісей дівчина знайшла на сцені проткнуту голкою ляльку вона вирішила не говорити хлопцю бо знала його відповідь на перед тому зробивши вигляд ніби нічого не знайшла вони пішли далі. Найшовши велике продовгувате переміщення Аліна вже не хотіла туди лізта тай вцілому хотіла додому але хлопець переконував її у зворотньому. Вони залізли через вікно та пішли коридором заглядаючи в кожну кімнату. В одній з кімнат вони побачили на підвіконнику голову ляльки що була у спаленій свічці. В цей момент дівчина була готова вискочити з того вікна і побігли вже додому але коханий в мовляв її лишитися з ним. Дойшовши до кінця коридору вони опинилися у залі заповненій кліток наче для тварин але навіщо вони у дитячому лагері? Аліні було не пособі знаходиться в цьому приміщенні але вона заспокоювала себе думками що скоро додому. Як тут Віталій замітив істоту покриті в чорну мантію. Він зразу же відкинув дівчину під сходи щоб їх не побачили. В такі моменти сердце завмирає ти думаєш що все зараз або кінець або битва за життя. У дівчини почалася істерика але від страху її дар речі зник так що вона плакала без звуків. Істота їх не замітила та пішла тим же коридором назад. Хлопець узяв дівчину на руки та побіг знею на другий поверх. На другому поверсі в кожній кімнаті було ліжко від якого лишився лиш каркас і матрац що були в недоїдках м'яса ще були стільці з ляльками без голів та листками залитими чорнилом у Аліни вже здали нерви вона хотіла просто вижити та вернутися додому. Вони не замітили як сонце швидко почало заходити. Хлопець побачив що істота пішла в середину лагеру. Вони спустилися на перший поверх та вилізли через вікно но вже була дуже темно. Вони обійшли лагер три рази але не змогли найти вихід через темряву. Віталік вирішив що краще вони переночують в одному з будинків. Вони зайшли у перший же будинок там було два ліжка. Закривши двері комодом який теж був в кімнаті дівчина сразу заснула, а хлопець лишився на стражі. Десь через години дві йому сильно захотілося у туалет тому він відснув комод та пішов за будинок зробити свої справи. Але він почув якісь звук і взявши сокиру яка була на пожарній дошці пішов подивитися що там. Він нічого не знайшов але зрозумів що заблукав і принявся шукати будинок. За той час Аліні приснилося жахіття і вона проснулась не побачивши хлопця вона вийшла через відкриті двері та обійшла будинок. Хлопця вона незнайшла але зато побачила істоту яка наближалася до неї, схвативши лопату з тоїж пожежної дошки вона принялася тікати. Вона бігла в темряву просто щоби вижити але обирнувшись щоб побачити де та істота вона врізалася у дерево. Дівчина була напів без осознаньня але коли до неї підійшла істота вона змогла відрубати їй голову лопатою. Но тепер в двічі страшніша істота без голови та в крові наближалася на неї. Хлопець почув лише різані крики від яких в нього випала свічка з рук і він почав бігти куди очі глядять. На наступний ранок його найшли пожежники на дорозі які гасили ліс від пожежі через свічку яка підвалина листя. Хлопця почали рахувати божевільним заікою, а дівчину пропавшу безвесті. - Незнав що такі леді як ти можуть бути такими жорстокими Діано - сказав Коул зі здивуванням та страхом і шоком. - Непотрібно мене не дооцінювати. - гордо відповіла Діана. - Гаразд гаразд. Я продовжу - відповів Коул - Моя історія називатиметься "стара лялька" - Вільям жив у квартирі в Лондоні з батьками. Зачасту бабця та дідо приїжали до нього. Та останнім часом вони хворіли самі розумієте старі люди, а так як батьки хлопчика мусили їхати у відрядження тому він поїхав до бабусі та дідуся, а не вони до нього. Вільям рідко бував у маєтку старих але тим не менш це не було ніякою проблемою. Йому виділили стару кімнату його батька. Він почав перебирати старі іграшки та найшов півметрову парцелянову ляльку хлопчика яка йому дуже сподобалася. На вечерю він зпустився з нею старі були трохи шоковані побачивши цю ляльку але так і нічого не пояснили, після вечері вони подивилися фільм та пішли спати. У ночі хлопчик чув якісь шорохи та кроки але він зписував це на те що старий будинок. На ранок лялька яку він залишав на підвіконнику була на кріслі тоді він вирішив спитатися про це у бабусі з дідусем. Старі були шоці та страху це було видно але бабуся сказал що то вона заходила подивитися чи він накритий. Хлопець сказав щоб до нього не заходили в кімнату вони по ночам бо він вже дорослий. Після сніданку Вільям пішов у ігрову кімнату. До нього підійшов дідусь і почав запитувати чи не хоче він уже і чи потрібна йому ця лялька. Він насильно вмовляти хлопчика поїхати але той сказав що все гаразд і він починає батьків. Тут у кімнату зайшла бабуся і попросила дідуся принести з підвалу закрутки. Хто зна можливо вона їх підслуховувала. Хлопчик хотів їй допомогти але бабця настояла йому не йти разом з дідусем у підвал. Далі був звичайний день але у ночі йому щей почали чутися якісь голоси і якесь чвякання. На ранок дідуся не було, а бабця сказала що він поїхав до лікаря у сусіднє місто. Хлопчику здалося це підозрілим але він нічого не міг зробити. Той день хлопчик постійно чув ніби бабуся якимось говорить але нікого крім них двох у домі не було. У ночі хлопчик погано спав як тут замітив що стіна у його кімнаті рухається і тут знеї виліз якийсь чоловік. Хлопчик почав кричати але чоловік почав його душити. У кімнату вірвалася бабуся з дробовиком і почала стріляти у чоловіка але при тому попала щей у Вільяма який був наполовину задушений зрозумівши що вона наробила у неї стався інфаркт. Через тиждень коли вернулися батьки вони найшли 4 мертвих тіла. Чоловіком виявився брат батька Вільяма який мав загинути під час домашніх родів але вижив незнаю чи як пояснити це батькові хлопчика вони побудували таємні ходи по всьому дому де їх другий син міг спокійно бути частично з ними, а в ляльку був встроєний механізм через який вони могли говорити для батька Вільяма ця лялька була як друг але він навіть не підозрював що це був його рідний брат весь час. - Ну ти й і на мудрив скажу так. - відреагувала здивовано і налякано Діана. - Я буду розказувати наступну історію - мовила Енн сівши спиною до каміна. - Історія під назвою "Дідова хатина" - Віктор, Олександ та Тарас були найкращими друзями з дитинства. В один вечір вони поїхали у село в якому жив колись дід Віктора але 5 років тому він переїхав у місто. Тарас в загалі спочатку не розумів куди вони їдуть і навіщо. Дід Віктора сказав що у нього у старому будинку лишилось срібне намисто з каменями дорогими і сказав що він може його забирати. Так як у хлопця були проблеми з грошима він вирішив забрати те намисто щоби продати. Їхавши селом вони не бачили жодної людини по дорозі тай було темно. Доїхавши до хати його діда вони вирішили там переночувати бо було вже пізно і в темноті тяжко булоби щось знайти. Завітали коней у стайню, а возик лишивши на подвір'ї вони пішли та заснули у домі. Саша проснувся в ночі від стуку у двері це був Тарас що просив відчинити йому двері так як той ходив у туалет. Підпаливши свічку щоб дойти до дверей він замітив що засмичка яку він зробив щоб старі двері не відкривалися вітром була на місці отже це був не Тарас. Саша стояв не рушавшися нехнаючи що зробити як тут стуки почали ставити агресивнішими і тут вже проснувся Віктор. Вони переглянулися один на одного, а потім подивилися на ліжко Тараса який спав. Голос з задверей почав ставати страшнішим і грубішим. Вони без лишніх роздумів вилізли на стрих. Вхід у сирих був зразу на прийти великої ікони. Саша нечайно зачепився об віник який мав би упасти до стані але звук був м'якший. Вони посвятили в даль кімнати де був сундук з написом Віктору. Відкривши сундук в середені була записка яку хлопець зачитав у голос. У ній йшлося про те що діда Віктора ймовірніше немає якщо він читає цю записку. В цьому селі живе істота що може прикидатися будь ким головне не дати їй вибратися за межі села, а якщо так і сталося то вона буде заманювати людей сюди та пускати їх на нових жертв. Цей стрих дідусь Віктора освятив щоб істота сюди не добралася. Дочитавши лист вони вже почули як істота вибила двері та почала складати якісь доски. Істота підпалила стрих тому вони вилізли на дах будинку і зтрибнувши на землю побігли з усіх сил. Але Віктор підвернув ногу як стрибав тому друзям довелося його нести. Добравшись до якогось будинку лісника вони спустилися у підвал і стали чекати. Тарас та Саша вирішили що підуть подивитися чи ще лишилося щось з тележки у двох у них були шанси що хтось той добереться. Від будинки вже майже нічого і не залишилося але їхній транспорт був цілий. Вони повернулися та трохи поспали, а на ранок свши за возик хутчіш поїхали додому. Замітивши що зранку Віктор не шкутильгав вони зрозуміли що щось тут не чисто і що коли вони лишали ойго самого істота його зжерла. Попросивши Віктора сісти на перед возика щоб Тарас лягнув назад трохи проїхавши Саша зняв нитку зі своїх чоботів та задушив його. Далі вони закопали його у ближайшому лісі. На стовпах появлялися натписи зникший безвісти хлопець. Через два місяці хлопці зустріли маму Віктора яка запросила їх на чай. Поговоривши про хлопця вони порадили їй відпочити на що вона відповіла що поїде на хату діда в спокійну сільську атмосферу. На кухню зайшов дід Віктора підтверджуючи її слова. І тут вони зрозуміли що вбили не істоту, а свого друга якому просто стало легше. Через тиждень до новин про пропалого хлопця добавилися ще новини про його зниклу безвісті мати. Самі друзі більше не спілкуються бо єдине що їх тепер зв'язує це вбивство Віктора. - Воу, ця історія набагато крутіша наших. - з захватом та наляком сказала Діана. - Неможу не погодитися з Діаною. - промовив Коул. - Лишилася лише ви тітко Жозефіно. - А точно точнои явно незнаєте настоящих страшних історій. - промовила тітка Жозефіна зацікавивши усіх. - Історія ще з розказів мого батька. -"Секрет озера" - Якось мого батька його друг Борис витагнув на риболовлю. Той не сильно любив подібні заняття але друг настояв на тому що йому треба розслабитися. О третій годині ранку коли ще сутеніло вони поїхали на якесь озеро що порадив друг Бориса. Розбивши лагер мій батько пішов по дрова в ліс який оточував їх, а Борис розбирався з удочками. Розпаливши багаття вони почали говорити як все-таки добре що мій батько вирішив відпочити від роботи. Як тут поплавок однієї удочки зарухався вони швидко витягнули його але зацікавилася там не риба, а якийсь мішечок. Розрізавши тканину вони побачили що в середені монети тай щей золоті. Зрозумівши як вони розбагатіли за мить вони подумали що на дні могли бути ще монети але спершу вони вирішили зварити ухи так як зголодніли. Поки вони готували Борис подумав що мішечок важки значить мусив лижати на дні вудочки вони не кидали так глибоко і течії теж не було значить він не міг сам зачепитися. Це питання їх почало мучити як тут вони почули звуки ходьби по лестві. З лісу вийшов лісник усміхнувшись він привітався. Нахилившись до мого батька мін шепотом сказав що б вони зібралися і пішли за ним бо в найкращому випадку вних залишилося сорок хвилин. Так само привітно попрощавшися він пішов далі. Тато передав Борису слова лісника та вони не думаючи зібрали речі та пішли тихо за ним. Вони дійшли до будинку лісника що знаходився з протилежного боку озера. Той поставив умову що якщо хочете дізнатися правду мусете лишити монети на подвір'ї. Вагаючись вони все-таки залишили монети та пішли у середину. Лісник розповів що подекуди замічав як люди находячи монети у озері пірнали на дно щоб подивитися чи немає ще і не випливали назад. Але один юнак все таки зміг вибратися коли лісник полював він зустрів у лісі чоловіка мокрого, брудного, кровавого, поцарапоного та в інших ранах всещо він встиг розказати це те що вони з друзями хотіли подивитися чи немає на дні монет але побачили лише паркан потім вікно, а невдовзі і весь будинок через секунд 5 страшна істота жінки накинулася на них але він зміг вибратися. Той чоловік так і помер на руках лісника вони не встигли зробити медичну допомогу. Потім він згадав що ще його батько розповідав що колись у цьому селі жила сім'я вони були милі та привітні і не любили просити допомогу. Невдовзі жінка померла від туберкульозу на похорони прийшло все село щоб поспівчувати. Але в один день їхня сусідка замітила що у вікні їхньої хатини сидить жінка в ободраних брудних речах вона повернула голову до сусідки і та побачила лице дружинини сусіда. На наступний день вона попросила місцевих чоловіків розкопати могилу і вияснити що то таке було. Коли вони дойшли до домовини вона виявилася пустою тому вони просто спустили башню з водою яка затопила їх дім. Так утворилося озеро. Вони перевели погляд у вікно і побачили як та істота вилізла з води та пішла до їхньої палатки ненайшовши там нікого вона заховалася в кущах. Лісник сказав що вдень вона піде, зараз вони можуть переночувати у нього. В день вони збирали свої речі подякували ліснику грошима та поїхали додому. Вони ще довго листувалися зним але коли він довго не відповідав вони приїхали перевірити чи все гаразд і знайшли його мертве холодне тіло яке самі і поховали. Вони їздили час від часу прибирати могилу таким чином дякуючи його шераз що той спас їм життя. А озеро залишилося без нагляду. - Я деколи приїжджаю на могилу лісника щоб теж подякувати за життя батька прибираючи там. - сказала трохи присмучено Жозефіна Всі сиділи ошелешено попивши ще трохи чаю вони почали збиратися йти спати як тут у коридорі пролунав грохід це впав гарбуз та чуть не загорівся. Вияснилося що то була Міні Мей яка їх підслуховувала. Діана насварилася на неї і пообіцяла росказати про її поведінку батькам. Після чого вони пішли спати, а на наступний день вже поїхали у Зелені Дахи.