#ПатріотМоріарті #МайкрофтГолмс #АльбертМоріарті #МайкрофтГолмс_АльбертМоріарті #S #B2 #Міні #Закінчений #Романтика #Мінет пов: до в'язня приходить член уряду щоб допитати його про справи брата... стривайте, це точно допит? Нічний прохолодний вітер врізався в високу вежу, заледве просуваючись в мілкі тріщини стіни та утворюючи всередені легкий протяг. В коридорі лунали важкі кроки, в непроглядній темряві тільки майже згорівша свічка освітлювала високого чоловіка. Він йшов впевнено, поки попереду не показались важкі двері. За ними мав сидіти найстрашніший кримінальний експерт Лондону, та наразі він вважається зниклим. Але для простих людей має існувати жертовне ягня, на яке можна зважити всі скоєні злочини. - Не хочеш змінити обстановку? - Майкрофт закрив важкі двері, ніби людина всередині й справді могла спробувати втекти. Старший брат сім'ї Моріарті сидів біля вікна. Здавалось, а можливо так і є, він проводив на цьому місці весь свій час, споглядаючи на живе місто. - Ніби це могло б щось змінити. - Альберт відвів свій погляд від вікна, та посміхнувся чоловіку. - На що цілими днями можна дивитись з цього вікна? - Всередині горіла газова лампа, яка освітлювала більше ніж свічка в руках Майкрофта. Він погасив та відклав її. Альберт тим часом підвівся, востаннє кинувши погляд на вікно та направився до ще одного предмету в цій кімнаті: стіл. - Справжній плин життя, спробуй як-небудь. - Альберт скоротив відстань між ними, зупинившись біля столу. Його вуста не полишала легка посмішка. Майкрофт подумав що він радий нарешті поговорити з кимось живим. Можливо цьому члену уряду варто частіше навідувати заключного. - Занесу до тебе ще один стільчик, покажеш чим цей плин життя такий прекрасний. - Чоловік також підійшов до столу, відклавши на нього потухшу свічку. Сильне тіло притиснуло іншого до поверхні, руки ж захопили його в пастку, не даючи жодних шляхів до виходу. - Голова просить інформацію, каже, що ти як брат повинен знати більше. - Голос чоловіка став тихішим, через близькість з Моріарті, яку сам і утворив. - Боюсь, нічим не зможу допомогти. На суді я чесно зізнався у всіх злочинах, своїх і брата. - Погляд не полишав чужих очей, темно-коричневого кольору. Здавалось, цей погляд заглядав прямо всередину нього, безсоромно роздягаючи його душу. - Відмовляєшся співпрацювати? Гаразд, мені дозволили катувати тебе, задля відповіді. - Не даючи опоненту відповісти, Майкрофт полинув до його вуст і втянув в поцілунок. Він не був солодким чи сп'янілим. Скоріше це був присмак гіркої кави та декількох скурених сигарет. Та Альберт збрехав, якби сказав що байдужий до цього поцілунку. Тонкі пальці рук занурились в тьмаве м'яке волося, {вони пристрасно сосались(настя попросила)} притягуючи його та поглиблюючи поцілунок. Чужі руки ж схопили стегна Альберта та легким рухом посадили його на стіл. Дотики просувались з елегантних, сексуальних ніг до рівно поставленої спини, даруючи обом чоловікам новий прилив жару по тілу. Коли в поцілунку вийшов час, Альберт видихаючи гаряче повітря спробував скинути з чоловіка верхній одяг. Вчасно його руки були зупинені: - В'язень повинен отримувати покарання, допоки я не матиму інформацію. - Майкрофт скинув з себе піджак, який йому заважав, але решту одягу не чіпав. Натомість чужий одяг він зняв вправно та швидко. - Можеш мучити скільки забажаєш, моя відповідь не зміниться. - Отримавши дозвіл, Майкрофт накихивлся до шиї, огортаючи її гарячим диханням, а потім почав залишати на ній непомітні поцілунки. Тіло під ним розслабилось більше, та відкинуло голову назад, даючи великий спектр дій чоловіку. Він спускався до ключиць та повертався назад, з кожним ходом змінюючи ласку. Зовсім скоро, на білій шиї виднілись легкі покусування та маленькі червоні плями. Оцінивши свою роботу, він перейшов до наступного етапу: зі зволоженими слиною пальці однієї руки лягли на маленьки горошину на грудях; на іншу ж Голмс знову використав свій рот та вправний язик. Від цих дій з середини Альберта вирвався стогін насолоди. Ці солодкі звуки змусили чоловіка посміхнутись. - Майкрофт... - Альберт огортав чоловіка в своїми руками, пригортаючи його ближче. Якщо ці пестощі були жорстокими тортурами, він би захотів бути особисто в полоні цього чоловіка. Скоро груди нічим не відрізнялись від шиї, з червоними плямами та покусами. Майкрофт не зупинився, поцілунками по пласкому животі опустився до брюк. Одночасно руки розвели тонкі ноги партнера, а сам Голмс зручно вмостився між ними. - Що ти збираєшся робити? - Чоловіка заскочили зненацька, поки він намагався вгамувати своє дихання після нещодавніх любощів, інший вже розстібнув штани, та трохи припустивши їх разом з трусами, визвільнивши збуджений член. - Голмсе, навіщо... - Не закінчивши речення, у чоловіка знову збиває подих. Гість, міцно тримавши його за стегна, охопив член в'язня гарячим подихом. Язик ніжно торкнувся основи, залишаючи за собою мокрий слід, який через зміну температури приносив нові відчуття. Після кількох схожих дій, до роту Голмса дісталась рожева блискуча головка, яку він ніжно поцілував. Альберт, не в змозі зупинити це(та і не з сильним бажанням зупиняти), одною рукою тримався за стіл, який все ще якимось чином стояв, а іншою стискав колись вкладене волося. Член поступово ввійшов в рот Голмса, зверху почувся стогін та шипіння. Не бачачи перешкод, чоловік продовжив рухи головою, бравши майже всю довжину, а потім повертаючись назад. Язик продовжив гладити збудження, а зуби чоловіка іноді опускалися нижче ніж потрібно. Це давало Моріарті нагадування, що все ж його зараз катують, і він мав би стогнати далеко не від задоволення. Коли Альберт сам почав йти назустріч роту Голмса, він зрозумів що скоро дістанеться кінцевого задоволення. Справді, через кілька поштовхів чоловік крикнув, та важко задихав. Розум почав повертатись, після кількох секунд оргазму, він відпустив голову Голмса. Той випустив член та піднявся. З внутрішньої кишені він витяг білу хустинку, та обережно провів по куточкам роту. - Я напишу лист до голови, з проханням не допитувати тебе, та зазначу що ти більше нічого не знаєш про Вільяма. - Він підняв свій піджак з підлоги, та легко зтрусив пил з нього. Альберт, вже вирівнявши дихання, з подивом дивився на Майкрофта. - Ти... Вже йдеш? - Чоловік повернув на себе верхній одяг та глянув на Моріарті: трохи почервонівшого, роздягнутого, закатованого(він постарався на славу). Голмс посміхнувся, зробив крок до чоловіка, та притулився своїми устами до його чола. - Справи чекають, маю йти. - Тільки він хотів відступити, як його притягнули знову. Альберт, ще більш почервонівши, підвів свій погляд на нього. - Ти не можеш так піти. - Рука торкнулась чужих, на дотик дорогих, брюк, вимальовуючи окреси збудженого члену. - Дозволь допомогти. - Відпустивши чоловіка, обидві руки були вільні. Тому вони прийнялися розстібувати, тепер такий заважаючий одяг. Після недовгих махінацій, в руках Моріарті був збуджений член, Голмс молодший(не плутати з Шерлоком). Подивившись вгору, він побачив що пан Голмс намагається приховати свій збуджений стан, затуливши рот долонею. Альберт відвів заважаючу руку, та притягнув чоловіка для поцілунку. Палкі танці язиків знову в силі, поки інша рука знизу пестить член. Чоловік залишив розум, та знову притиснув їхні тіла один до одного, тепер відчуття набували яскравіших фарб. Чим гарячішими були поцілунки, тим інтенсивніше рука рухалась по члену. Майкрофт не хотів розривати з такий пристрасний поцілунком, тому Альберт ловив всі його стогіни. Скоро Голмс досяг кінця, гаряча сперма розлилась на все ще голого Моріарті. Важко дихаючи, він забрав його в останній палкий поцілунок. Повернувши одяг на місце, чоловік ніжно поглянув на Альберта. В його руках з'явилась та сама хустинка, він передав її своєму в'язню. - Я поговорю з охоронцем, він підготує для тебе гарячу ванну. - Не залишившись більше ні на хвилину, він вийшов за двері. Почулось замикання ключем, і знову Альберт Джеймс Моріарті на самоті. Тільки він, лампа, стіл, стілець, вікно. Та хустинка з ініціалами S.M.