#SevenHeartsStories #SHS #АаронРід #S #B #міні #Закінчений #ельфи #тіфлінги #магія #романтика #першийраз
Кулак промайнув на небезпечній відстані від носа Аарона. Тіфлінг злегка нахилився назад і посміхнувся. А цей ельф нічого такий. Вони в дорозі не досить багато часу, але за час їх знайомства, йому вдалося вивчити деякі звички Ріда. Завжди серйозний і похмурий, той був спритним, немов ріст близько двох метрів перетворювався в кілька сантиметрів. Розумний, кмітливий... Але інколи його повільність виводила з рівноваги Аарона.
- Вже стомився, ельфійчику? - глузливо протягнув тіфлінг, вишкірившись.
- Йди до біса, - огризнувся Рід.
Аарон поставив блок руками, закриваючись від різкого удару ногою. Чоловіки відскочили один від одного. Обидва тяжко дихали, переводячи дух. Скільки вони вже тут борсаються, чекаючи поки Тея прокинеться? Судячи по сонця більше ніж годину.
- Ще раз?
- Ти ледве дихаєш. Не хочу тебе випадково вбити, - Рід злегка посміхнувся, але лише на мить
- Як мило з твого боку! Ти так піклуєшся про моє самопочуття! Ще трохи і я вирішу, що ти в мене закохався, – Аарон протягнув останнє слово повільніше, знову посміхнувшись. Рід нахмурився і зціпив зуби, вже збираючись черговий раз послати набридливого тіфлінга чимдалі, не обираючи слів. Не давши тому можливості зреагувати, чоловік з бурштиновими очима кинувся в атаку, намагаючись збити з ніг ельфа. Той зреагував швидко, але невчасно і чомусь трохи незграбно, в результаті чого встиг лише вчепитися в Ааронів верхній одяг, після чого вони покотилися стрімголов в сторону лісу.
Тіфлінг опинився зверху, притримуючи голову Ріда за потилицю, рятуючи ту від удару об камінь. Ще б трошки, й довелося б знову залазити в борги перед цілителем, і затримуватися в цьому поселенні на зайвий день.
- Що ти шкіришся? Злізь з мене, ідіот, - гостровухий блакитноокий чоловік намагався вилізти з-під тіфлінга, але той придавив його до землі і ще й притис руку.
- Я виграв.
- Бо ти підступно напав.
- Ніколи не хвалився своєю чесністю, ельфійчику. Ти ж знаєш де ростуть такі як я.
- Та злізай ти з мене!
- Дуже зручно. Можливо добре, що Тея затримується... - Аарон стиснув чорне волосся Ріда на потилиці в кулак. Той знову відновив свої спроби вибратися з-під набридливого тіфлінга, намагаючись перевернутися.
- Ну ти й козел...
- Ти ображаєш мої роги? Фу, як некультурно. Я ж їх не обирав. Які вже виросли...
Поки він говорив, Рід зміг викрутитися і тепер нависав над Аароном, притискаючи його кисті до трави.
- Я виграв.
Очі напроти аж мерехтіли від захвату, хоча лице не видавало ніяких емоцій, крім як похмурості. За все своє життя Аарон бачив не так багато, але достатньо, щоб зараз розуміти, як сильно його тягне до цього не вельми балакучого, холодного і дуже привабливого ельфа. Мандрівка з появою на горизонті Ріда стала набагато приємнішою.
Тіфлінг підняв голову і торкнувся поцілунком кутика губ свого тюремника. Рід відсахнувся і нарешті через маску пробилася палітра різних емоцій.
- Що ти зробив?
- Ну ти ж виграв. Це виграш, як на ярмарках, де красуні цілують переможців, а потім ведуть тих на сінник. Точніше це лише частина твого виграшу, якби ти не був таким відбитим незайманцем.
Рід витер рукою місце поцілунку, але промовчав. Кінчики ельфійських вух здригнулися і злегка почервоніли.
- Я все ж вгадав?
Знову тиша. Аарон закинув вільну руку назад, підклавши її під голову.
- Хіба це якась проблема? Бути на початку шляху... Я звісно не скаржуся, але мене дивує, що ти досі мені не двинув і досі не встав з мене.
- Просто... закрийся, - зашипів Рід.
- Мовчу-мовчу. Подрімаю поки ти тут збираєшся з думками перестати тертися об мене.
Аарон заплющив очі та прислухався до звуків лісу при цьому намагаючись вловити настрій ельфа. Рід немов перетворився в статую на якісь довгі секунди. А може це були хвилини... Фактом було лише одне: ельф не спішив міняти позу, від чого тіфлінгу ставало все тяжче тримати своє тіло під контролем. Та і взагалі... Думав дати можливість втекти й удати, що нічого не було.
По щоці Аарона сковзнуло гаряче дихання, після чого його очі закрили долонею, а губ торкнулися прохолодніші вуста. Серце так гулко забилося, що аж віддавало вібрацією і тікало кудись в п'яти. Йому неначе перекрили доступ до повітря і водночас дали його настільки багато, ще він не міг зробити вдих. Поцілунок був несміливим. Рука Ріда злегка тремтіла.
Не стримавшись, тіфлінг провів язиком по нижній губі чоловіка.
- Відкрий... - ледве не благаючи зашепотів Аарон, бо бажав зразу всього. Він хотів навчити, повести за собою, завоювати цю неприступну фортецю. Нікому ж до цього не вдавалося.
І Рід послухався. Вперше. Без будь-яких заперечень. Просто зробив те, що він попросив.
Губи розімкнулися. Поцілунок став глибоким. Настільки, що одяг почав заважати. І не тільки йому. Рука Ріда зіслизнула з очей тіфлінга, щоб вчепитися тому в плече.
Якщо зараз він не припинить все це робити, то все зайде занадто далеко. Але коли Аарон слухав свій здоровий глузд? Можна на пальцях порахувати. Однієї руки навіть вистачить. Тому він просто взяв і підім'яв під себе ельфа, дозволяючи тому шарити своїми прохолодними долонями по спині й нижче.
Оминувши шнурівку на штанах, Аарон добрався рукою до своєї цілі. З губ Ріда злетів тихий стогін з шипінням. Він в мить широко відкрив очі, але ті були затуманені. Зіниці ледве не повністю перекрили колір райдужки.
- Подобається?.. – запитав тіфлінг, продовжуючи свої ласки. Ельф лише кивнув, не в змозі щось відповісти в'їдливо, тому злегка прогнувся закинувши голову назад. Може навіть не намагався бути адекватним... Звісно Аарону би хотілося робити з ним таке десь в зачиненій кімнаті, не боячись того, що в будь-який момент їх можуть перервати на самому цікавому. Але не міг собі відмовити зараз в задоволенні спостерігати за тим, як червоніють щоки Ріда, як він вигинається і намагається з останніх сил контролювати свої стогони, як хапається за його плечі.
Так швидко здався. З чого б це? Затіяв якусь гру з ним?
Губи тіфлінга торкнулися гострого вуха, пройшлися від самої мочки й до загостреного кінчика, а потім назад.
- Заради такого я б програв тобі ще раз...
Рід зарився своїми довгими пальцями в його руде волосся, ледве торкаючись кінчиками пальці одного рогу.
- Ти все одно козел.
Аарон усміхнувся і залишив яскравий слід на шиї у коханця, на згадку про сьогоднішній ранок. Той його потім вб'є – навіть до Рамона за таким передбаченням не треба ходити. Відлупцює або отруїть якимось чаєм. Та зараз цей небезпечний ельф закочує очі від задоволення та стогне так, що йому хочеться приєднатися, але він стримується. Нехай це буде його подарунком. Своє він візьме пізніше. Обов'язково повернеться.
***
- Ти натякаєш, що я пам'ятаю, як битися? – Тея ошелешено дивилася на тіфлінга.
- Молодець, швидко допетрала.
- Наступний раз я випробую твій гнів, - посміхнувся Рід.
- Ой, а що це у тебе тут... - Тея примружилася, роздивляючись шию ельфа.
- Що... - Рід розгублено подивився на дівчину.
Аарон закрив собою ельфа, не даючи можливості Теї роздивлятися того більш прискіпливо і розвернув дівчину спиною, схопивши за плечі так, щоб вона не змогла вирватися.
- Так, ми всі голодні й стомлені. А нам скоро вирушати в дорогу, тому пропоную для початку перекусити. Тея, ходімо. Розкажеш мені, що ще згадала...
Він відчував на своїй потилиці розлючений погляд ельфа і навіть встиг почути шепіт: «Готуйся...»
Посміхнувся сам собі, згадуючи, що буквально годину тому Рід стогнав від його пальців і притискався до нього так, неначе вони по окремості перестануть існувати.