Вітер здув останні пелюстки троянди у саду, тепер уся трава була вкрита рожевими та червоними тяточками. Сонце прогрівало останні дні літа, зими та осені, ніжні промені нагрівали холодну шкіру юнака, що лежав на траві, далеко від кущів квітів. Він не любив ружи, для нього вони були колючими, нібито хотіли завдати болю, порізати. Але його коханий Парамон був одержимий ними, юнак постійно сплітав вінки для Танатоса, це приносило йому нестерпне страждання, але його пристрасть була сильнішою. Тому Танатос мовчав, молодик боявся сказати другому, що любив кали. Він любив звичайні, на перший погляд огидні квіти. Насправді він бачив себе у них, холодні, бездушні квіти. Вони не обіцяли нікому любові, чи одержимості, пристрасті, лише бездумна краса одного білого пелюстка.
Парамон підійшов ближче до коханого, його руки були розпечені, спітнілі, всі у власній крові, а сам він тримав вінок з троянд.
-любий.
Юнак присів біля тіла і простягнув плетеницю Танатосу.
Мовчання, тільки тихий вітер гойдав листя, що створювало гомін навколо.
- коханий.
Тоді Парамон зняв старий вінок з Танатоса і начепив новий. Минулий мав вже коричневе забарвлення від засохлої крові хлопця і розсипався від найменшого дотику через проміння сонця, що забрало всю красу і силу творіння.
- дурень, тепер мені знову потрібно зцілювати твої лапи.
Парамон поклав руку на холодну щоку коханця, забарвлюючи її у червоний, відчувся їдкий запах металу.
Танатос однією рукою стис долоню юнака, а іншою калу.
- коли ж ти зцілиш мою душу.
Парамон подивився на свою скривавлену руку, на якій красувалися рубці та шрами.
- коли ти мені подаруєш вінок з кал?
Парамон- означає вірність.
Танатос- означає смерть.
Кали - квітки, які кладуть смертникам.
Дуже сподобався твір! З ноткою трагізму та ароматом Греції. Ідея з колючим вінком з троянд та болем, що приносить Парамону кохання — просто чудова! Дякую за Вашу