Одного разу я зустріла жінку дивної краси. Червона помада, невисокий каблук, елегантна сукня, густе волосся й опромінене щастям обличчя.
Я так хотіла доторкнутися до того лиця, до того щастя.
Сиділа декілька хвилин за сусіднім столиком та вдивлялася в її чудесні риси.
Боялася підійти.
Думала, що сказати.
Встигла випити дві кави й викурити дві сигарети. Підправити макіяж. Спланувати наше перше побачення.
Вже придумала, що сказати та чим пригостити.
Серце так шалено билось, боялося бути відвергнутим.
Я вже майже встала, але до моєї дами серця підійшов статний чоловік та пристрасно її поцілував.
Вона щиро засміялась вигукуючи слова кохання.
Моє серце було розбите.
Чудова розповідь. І дуже життєва. Ох, ці хвилинні закоханості.