Сонячне проміння наповнило простору кімнату, торкаючись своїми теплими пальцями різних меблів. Кам'яна підлога, встелена плетеними за старовинними схемами килимами вже достатньо прогрілася. І хоча полум'я в комині давно згасло, холод не пробирав до кісток. Погода стабілізувалася, віщуючи в найближчий період початок сезону.
В приміщенні стояв терпкий запах. Причиною тому було міцне хексійське вино, якого було тут достатньо в глечиках на столі, келихах на підлозі біля вікна та ліжка. І запах немитого тіла, що змішався з неприємною димкою від тління напіввологих брусків в комині, та сморід від заповненого нічного горшка, який стояв неподалік. Проте, це зовсім не тривожило юнака, який, не дивлячись на досить пізній час, ще лежав в ліжку. Він навіть не ворухнувся, коли служниця виплуталася з його обіймів. Не почув і того, як дівчина вдягалася. Зашуршала цупка тканина спідниць, а потім почулися кроки. Трохи розгублена, і все ще оп'янівша від великої кількості випитого напередодні вина, вона поспішила швидше покинути покої, захвативши з собою горщик.
І ледь не врізалася в суворого радника, що практично увірвався в кімнату, не постукавши. Низько вклонившись, і почервонівши від сорому, дівчина поспішила втекти, плеснувши на спідницю наповнення ємності в своїх руках. Радник брезгливо скривився, з відразою проводжаючи явно не чистоплотну служницю поглядом. Брудна, вицвівша від часу, спідниця з плямами, сплутане волосся, і явно не від важкої праці припухше обличчя.
Погляд пройшовся кімнатою, зупинившись на мить на влаштованому гармидері і лише тоді повернувся до господаря цього хаосу.
Той міцно спав з відкритим ротом і голим задом, на вже не свіжих простирадлах, що то тут, то там, були вкриті плямами, про походження яких радник волів би не думати. Зморщивши носа, він підійшов до великого різного ліжка, котре видавалося чудернацьким і абсолютно неприроднім в цьому безладі.
Головний радник Хексе – Густав, був вже літнім чоловіком. Сива борода досягала середини грудей, торкаючись алої сорочки, прикрашеної гербом столиці. Він був свідком багатьох подій, в тому числі і по-справжньому історичних. Він став радником в тяжкі часи, і коли Альмонд об'єднав королівства під своїми знаменами, був поруч, працюючи лише на благо мешканцям всіх об'єднаних земель. Ось вже тридцять років, він ніс почесну місію правиці і дуже пишався цим.
Густав брезгливо поморщився оглядаючи власника кімнати, але стримав емоції, аби не порушувати етикету. На столику біля ліжка не було дзвоника, бо серед келихів, чиєгось спіднього і, очевидно, пляшечки макового молока, до котрого пристрастився юнак, йому не знайшлося місця. Тому радник вдався до іншого методу. Злегка штовхнувши сплячого в плече, чоловік відступив крок назад, надто голосно промовивши.
– Радник Густав до ваших послуг!
Від такого раптового пробудження той здригнувся, і різко смикнувся. А потім, намагаючись прийти до тями, ще якусь мить ошелешено кліпав очима, намагаючись сфокусуватися на людині, яка так нагло перервала його сон. Лише коли свідомість прояснилася хоч трохи, хлопець натягнув ковдру, ховаючи оголені геніталії від неочікуваного гостя.
– Густав? Якого Хафгуфа?
Довгі пасма пшеничного кольору були сплутаними, додаючи ще більше недбалого вигляду. Затягнуті поволокою дурману очі і рум'яні від міцного хексійського вина щоки. Таким представ перед радником Гуді. Густав ледь стримався, аби знову не поморщитися від відрази.
– Ваш батько чекає. Нарада почнеться за пів години.
Розвернувшись, Густав поспішив покинути приміщення. Але майже на виході не стримався, і обернувшись промовив:
– Тільки заради предків, приведіть себе до ладу, від вас смердить як від конюха.
Двері зачинилися, відрізаючи радника від обителі хаосу та розпусти, і чоловік лише пригнічено похитав головою. Слава майбутнього спадкоємця Хексе опереджала його самого. Адже Гуді, будучи єдиним сином Альмонда, встиг прославитися зовсім не військовими досягненнями та не розумовими здібностями. У свої двадцять шість років майбутній вельможа став об'єктом численних скандалів, та встиг наробити клопоту, наклепавши кілька бастардів від представниць найдревніших професій та служниць. Що звісно, не додавало йому поваги серед столичної знаті та ради.
Довгий коридор прикрашали кам'яні колони, та розписні вітражі, що залишали на протилежній стіні різнокольорові переливи, додаючи приміщенню майже святкового вигляду. Сонце в останні дні майже не ховалося за хмари, прогріваючи замкові стіни, і прохолода товстих мурів вже не здавалася морозною, як це було в холодні місяці. Весна скоро вступить у свої права, відкриваючи новий торговий сезон.
Столиця об'єднаних земель – Хексе, була вигідно розташована на перехресті торгових шляхів. Невеликі річки, що ніби судини оповили навколишні землі, з'єднувалися в єдину затоку, де і була розташована гавань. Місце, що стало найбільшим торгівельним майданчиком королівств. Вже за місяць з відусіль почнуть прибувати торговці з найкращими товарами, включаючи тканини, оздоблення, зброю і худобу. Перший ярмарок – завжди одна з найграндіозніших подій у житті столиці, що супроводжується турнірами, танцями та різними розвагами. Це час найбільших свят, в тому числі і дня вшанування та дня рівнодення. Але, звісно, такі події потребують необхідної підготовки. Традиція проводити такі ярмарки сягає початку правління Альмонда. Таким чином він намагався не тільки офіційно об'єднати мешканців різних регіонів, але й окрім цього замість ворожнечі, навчити людей вибудовувати мирні відносини.
Альмонд Великий – видатна постать, що назавжди вписана в історію об'єднаних земель. Тоді ще юний спадкоємець Хексе, як окремого королівства, зміг зробити те, що не вдавалося ні його батькові Хродгейру Другому, ні правителям, що були на чолі до цього. Альмонд прославився визначними перемогами в походах проти заколотників, і зумів об'єднати всі землі, скріпивши цей союз першим законом. Який і зараз втримує порядок всюди. Під його керівництвом було придушено кілька бунтів на північних землях, і саме завдяки мудрому правлінню зупинено кровопролитні столітні війни між народами, проживаючими на цих землях.
Густав був свідком тих визначних подій, віддано підтримуючи свого правителя, за що і мав честь стати головним радником. За своє життя він встиг дати багато мудрих порад. Але зараз був дещо стурбований майбутньою долею не тільки Хексе, а й інших земель. Нажаль, час – це противник, який завжди одержує перемогу. Неможливо його зупинити, закупоривши в пляшку, або зачинивши на замок. І так чи інакше, роки кожної людини не вічні. Ця зима стала важким випробуванням не тільки для багатьох мешканців столиці, але і для Альмонда. Страшна лихоманка ледь не забрала його життя, знатно підклюсивши здоров'я. Важко це визнавати, але правитель вже не був тим сильним чолов'ягою, що сміливо йшов зі своїм стягом, змушуючи інші народи заприсягнути вірою, схиливши коліна перед його величчю.
За роздумами, Густав навіть не помітив, як ноги привели його до зали засідань. Позаду залишилися коридори і сходи, прикрашені гобеленами, все промайнуло, залишившись блідим фоном для важких думок. Увійшовши до просторого приміщення, Густав не міг не помітити й інших членів ради, котрі обговорювали між собою майбутній сезон, висловлюючи опасіння щодо нещодавнього розповсюдження лихоманки, безпеки міста та розподілу казни на різні заходи. Проте кожен присутній замовчував головну проблему, що мов тінь ходила за ними. Ніхто не смів в голос виказати думки, побоюючись, що це поставить їх посади під загрозу.
За кілька секунд гул голосів стих, коли відчинилися товсті дерев'яні двері. Сивий, худощавий старий зробив крок вперед. Радники вишикувалися біля своїх місць, мовчки спостерігаючи. Альмонд похитнувся зробивши крок, але втримався на ногах. Ніхто з присутніх не ворухнувся, адже це було б все одно, що признати немічність правителя. Альмонд, навіть будучи ледь притомним в боях, ніколи не дозволяв допомагати йому, зберігаючи гідність. І зараз би не погодився прийняти допомогу. Він ледь пересувався, опираючись на палицю. Колись сильний та мужній, зараз він був ніби тінь своєї величі в минулому. Нещодавно перенесена хвороба остаточно підкосила його. Слабкість ще давалась в знаки, а бліда шкіра робила Альмонда ще більш виснаженим. Лише очі залишалися такими ж глибокими і задумливими, як і десятки років тому.
Кілька хвилин ніхто з присутніх не ворушився, очікуючи поки правитель дійде до свого місця. Високий стілець с різьбленою спинкою стояв по центру. І не зважаючи на біль, Альмонд крокував до нього з піднятою головою. Довге сиве волосся було тонким немов павутиння, спускаючись не плечі. Нижня сорочка вибіленого кольору робила шкіру ще бліднішою. І навіть вифарбуваний в брунатний колір традиційний довгий жилет, розшитий перехресними лініями, що формували Хексійський взор, не додавав яскравості. Широкий шкіряний пасок з гербом столиці, інкрустований дорогоцінним камінням був вже досить потертим від часу.
Альмонд поморщився, опускаючись в крісло. Колишні рани почали непокоїти, постійно нагадуючи про ціну яку він колись мусив заплатити за мир. Суглоби викручувало після нещодавної хвороби лише погіршуючи його стан. Нарешті всі присутні зайняли відведені місця. Залишився вільним лише один стілець.
– Можемо починати? – Запитав Густав, поглядаючи на Альмонда.
– Ні, – прокряхтів він і відкашлявся, повертаючи голосу впевнені нотки, – зібралися не всі. Густаве, ти попередив Гуді по нараду?
Радник кивнув, вирішивши не казати правителю про те, в якому стані застав нещодавно його спадкоємця. Власне сам Густав взагалі не був впевнений, що після очевидно веселої ночі, той прийде на збори, адже ніколи не був відповідальним.
Минуло щонайменше п'ятнадцять хвилин, поки нарешті, не відчинилися двері, привертаючи увагу радників. Гуді був ще явно не надто тверезий, але на подив інших, все ж таки прийшов. Очевидно, що місія Густава виявилася більш вдалою, ніж походи служниць, котрих посилали раніше. Вальяжною ходою хлопець пройшов до свого місця, і кивнув батькові, дозволяючи собі вольність, що не передбачена етикетом.
Густав лише зітхнув. Він давно знає хлопця, і думати про те, що він скоро стане правителем навіть не хотілося. Розбещений, безвідповідальний та абсолютно неграмотний в політичних питаннях. Все що цікавило Гуді – це вино, розваги і те, що знаходиться під жіночими спідницями.
Першим взяв слово радник з питання політики і союзів. Досить молодий чоловік, що був наймолодшим серед радників, та відносно нещодавно зайняв цю посаду, замінивши батька.
– Скоро розпочнеться торговий сезон. Я вже віддав наказ помічникам розіслали листи в Наас, Сол та Вакараї, аби вони надали офіційне підтвердження в участі. – Трохи знітившись, він поглянув на головну персону за столом, очікуючи одобрення, і коли Альмонд кивнув, продовжив звіт: – Чи варто цього року надсилати листа в Колд, адже останні три роки вони не були присутні на ярмарках?
Всі повернулися до правителя, очікуючи його рішення.
– Неодмінно! Навіть якщо вони не будуть приймати участь, необхідно відправити листа. Хексе не дарма стала столицею об'єднаних земель. Всі королівства рівні між собою, отже всі повинні мати рівні умови.
Вклонившись, радник розвернув свиток, продовжуючи:
– Також, нещодавно ми отримали листа з Сола. Скоро минає термін договору з найманцями, і потрібно дати відповідь на протязі місяця, чи буде Хексе і надалі користуватися послугами солійських воїнів.
Гуді пирхнув під ніс, звертаючи на себе увагу. І коли шість пар очей вперіщелися на нього, промовив:
– Не розумію взагалі, чому ми повинні кормити тих дармоїдів? Ми ж не у військовий похід йдемо? Хексе давно отримало славу переможця, і ніхто не сунеться сюди. А ті вояки лише засідають в корчмах та користуються привілеями, отримуючи вдвічі більшу плату, ніж могли б заробити в своєму Солі.
В розмову одразу ж вступив ще один радник. Високий чолов'яга з шрамом на лівій щоці, що перетинав його обличчя від скроні до підборіддя. Він піднявся, беручи слово. Залізна кольчуга задзвеніла, наповнюючи звуком приміщення зали. В наполірованих до блиску латах відбився промінь світла, швидко прослизнувши по поверхні стільниці.
– Дозвольте звернутися, – сказав він на військовий манер, і не дочекавшись відповіді почав: – За останні п'ять років контракту, солійські найманці показали себе з найкращого боку. Їх допомога неоцінима для нас на час проведення заходів, адже велика кількість людей, що прибуде сюди на торги, це додаткове навантаження на наших стражників. Як командувач армії, я хотів би запропонувати Солу продовжити контракт. Виплати найманцям оправдані, адже хексійських воїнів буде недостатньо, аби підтримувати порядок на вулицях.
В дискусію вступив і відповідальний за казну. Повний чоловік, на якому ледь сходився алого кольору жилет, прокряхтів підіймаючись зі свого місця.
– Мушу сказати, що наразі ми не можемо собі дозволити оплачувати таку ж кількість найманців. Минулий торговий сезон був невдалим через погодні умови. Постійні зливи не принесли достатньої кількості податків від торговців. Через паводки значна частина коштів пішла на ремонт будівель. І, прошу згадати про нещодавню епідемію лихоманки. Це завдало значного удару по казні.
Дискусія продовжувалася і кожен з присутніх видвигав власні аргументи щодо правильності дій. Коли розмова затягнулася, а компромісного рішення й досі не було знайдено, Альмонд махнув рукою, віддаючи команду стражникам на вході. Буквально через хвилину з'явилася юна служниця з тацею в руках. Сірий непримітний одяг майже зливався зі стінами, і сама дівчина досить жваво рухалася, розставляючи келихи біля радників. Густав не приймав участі в обговоренні, зважуючи слова кожного з вже виголосивших промову, перед тим, як дати загальну оцінку. Сидячи навпроти спадкоємця Альмонда, він не міг не помітити як пожвавився хлопець запримітивши симпатичну служницю. Гуді практично пожирав її поглядом. І коли вона зупинилася біля нього, забрав келиха з її рук, не спускаючи приторно солодкого погляду. Густав скривився. Гуді ж не помітивши такої уваги з боку радника, продовжував розглядати дівчину, майже одразу осушивши власний кубок до дна.
Коли служниця безшумно покинула залу, хлопець вирішив вступити в перемовини.
– А нащо взагалі той клятий ярмарок? – схопивши глечик, він щедро плеснув собі вина. – Якщо проблема тільки в тому, що солійці необхідні в охороні на період торгів, то може просто не проводити ті торги? Тоді не треба і думати про тих найманців.
Всі одразу замовкли, втративши дар мови від абсурдності пропозиції. Противний скрежет наповнив приміщення, коли Альмонд відсунув стілець та піднявся . Опираючись долонями в стіл, він досить голосно промовив:
– Традиції щорічних ярмарків більше тридцяти років! Хексе не даремно стала центром торгівлі, об'єднуючи всі шляхи. Для багатьох селян це єдина можливість заробити гроші. А для столиці – основний вид прибутку. Якщо у селян не буде коштів, то як вони будуть платити податки в казну? Окрім цього, щорічний з'їзд представників різних регіонів об'єднаних земель, це своєрідна данина союзу, який ми заключили. Краще тримати всіх на виду, ніж гадати про настрої того чи іншого поселення. Відміна ярмарків призведе до зайвого хвилювання в суспільстві, та породить виникнення нових стихійних місць торгівлі, що в свою чергу буде вкрай невигідним для нас. Краще вести народ за собою, тримаючи все під контролем. Ніж дозволити свавілля.
Промова Альмонда справила враження, моментально перекреслюючи всі заперечливі висловлювання напередодні. Радники схилили голови, погоджуючись з мудрою думкою. Гуді ж нахмурився, ніби дитина яка провинилася, відповідаючи не вірно на запитання наставника під час навчання.
– Думаю поки, слід відкласти обговорення та все гарно обдумати. – Підвівшись Густав окинув всіх поглядом, підсумовуючи. – Щодо листів, – він кивнув молодому раднику, – відправите їх як тільки буде сприятлива погода, а площа для проведення ярмарків буде повністю підготовлена. Багато з торговців, будуть приїздити раніше, аби зайняти найкраще місце, і ви знаєте про це. Я вже розпорядився, аби робітники перевірили ринок та відновили пошкоджені лавки, тому робота буде завершена в найближчі дні. Окрім цього, наскільки мені відомо, цьогоріч відновлюють дальню пристань, що була пошкоджена в результаті повені минулого року. Я особисто планую відвідати її в найближчі дні, аби переконатися в виконаній роботі.
Поклонившись Альмонду, він знову опустився на своє місце. Правитель лише вдячно кивнув, оголошуючи завершення ради на сьогодні.
Втомлений та ослаблений хворобою, він почувався недобре. І бажав лише скоріше лягти в ліжко. Стегно нило, і всі його думки плуталися. Тепер подібні наради швидко втомлювали, змушуючи Альмонда злитися на власний стан. Радники почали підійматися зі своїх місць, кланяючись та розвернулися до виходу.
– Густав, залишся.
Той лише кивнув. Врешті, не зважаючи на різницю у положенні, робота радника була не лише його обов'язком. В першу чергу він був другом для Альмонда, і завжди підтримував його напротязі життя. Вважаючи власну працю не обов'язком, а й честю.
Гуді, після невдалої промови, першим поспішив покинути залу засідань. І коли двері за останнім з радників зачинилися, Альмонд дозволив собі прохрипіти, спираючись ліктями на стіл, аби зменшити навантаження на стегно.
– Дякую, що зайнявся цим питанням. Я зовсім став старий, бо і думку згубив про ту пристань. – Він хрипло розсміявся, жартуючи над власним станом. – Очевидно, скоро зовсім непотрібним стану, бо зараз мої думки стали частіше плутатися, тікаючи від мене.
Густав хотів би заперечити, але побачивши як Альмонд скривився від болі, промовчав. Добре розуміючи старого друга без зайвих слів. Він і сам був не молодим, тому переживання були йому цілком зрозумілими.
– Я хочу завершити свій шлях в якості голови Хексе та офіційно проголосити Гуді правителем в день рівнодення. – старий знову поморщився, і в черговий раз повів плечем, намагаючись зайняти більш зручне положення. – Ти ж розумієш, що мій час спливає. Краще буде так, ніж додати проблем всім, якщо мене раптом заберуть предки. Я не хочу зайвих повстань та поділу влади між вельможами. Знаю, що кожен буде намагатися урвати собі шматок. Це зайві загрози, бо столиця без правителя – слабка точка.
Його промову перервав приступ сухого кашлю. І Альмонд заслаб ще більше. Густав зі співчуттям хитнув головою, і підійшов ближче, пропонуючи келих розбавленого вина. Нажаль, справи дійсно були не найкращими. Радник не міг не бачити, що відбувається. І як би йому хотілося помилятися, але існувала досить велика вірогідність, що наступну зиму Альмонд може і не побачити. Щоправда ідея передати владу Гуді, подобалася йому ще меньше.
Кивнувши рукою, Альмонд покликав стражників, які допомогли йому звестися на ноги.
– Я довіряю тобі, Густав. Можете потроху розпочинати підготовку. Моя пам'ять починає підводити, тому можу покластися зараз лише на тебе.
Кивнувши на останок, Альмонд простягнув руку і Густав відповів на його жест, потиснувши худорляву долоню. В його присутності Альмонд міг порушувати норми поведінки, не надто переймаючись цим. Адже їх шлях довжиною в життя давно довів, що вірнішої людини поряд не має. Радник дивився в слід великого правителя, розуміючи, що надалі їх чекає дуже багато випробувань.
* * *
Розвернувши коня Густав слідував до пристані. Ремонтні роботи ще не завершено, але він хотів переконатися на власні очі, що все йде за планом. Підготовка до майбутнього торгового сезону йшла своєю чередою. Це завжди доставляло багато клопотів, але з цього кожен мав зиск. Про підготовку до дня рівнодення радник намагався не думати. Знаючи норов майбутнього спадкоємця Хексе, Густав волів не надто розголошувати цю звістку. Гуді неодмінно буде втручатися в організацію, щоб зробити з урочистої церемонії сільську п'янку, або ще гірше свято розпусти. Це було цілком в його стилі. Знаючи, що він єдиний претендент на престол, Гуді користувався своїм положенням і безкарністю. Відсилати служниць, та платити жінкам за мовчання ставало дедалі важче. А гроші з казни йшли не за призначенням. Витрачаючись на вирішення проблем , влаштованих Гуді та безглузді забаганки спадкоємця. Важкі думки не полишали радника, адже наближалися зміни. І ці зміни могли принести з собою зовсім небажані наслідки.
Прямуючи вздовж русла річки, Густав обвів поглядом місцевість. Сонячне проміння виблискувало на поверхні води, і доводилося мружитися. Навколо все так стрімко зазеленіло, що здавалося якоюсь магією. Молоді пагони тягнулися до теплого проміння, що з кожним днем ставало гарячішим. Зелень простяглася далеко за обрій, розмальовуючи ще донедавна сіру місцину. В кронах дерев було чути спів пташок, що раділи теплу і несли свою дзвінку пісню, віщуючи наближення сезону. Кінь пройшов біля самого берега, сполохнувши жаб, що одразу ж поспішили сховатися, булькнувши в воду.
Споглядаючи такий знайомий пейзаж, радник похмуро пірнув у власні думки. Краса навколо вже не змушувало його затамовувати подих, та і триматися в сідлі ставало дедалі важче. Його весна і розквіт давно минув, залишивши по собі лише спогади. Густав пригадав молоді роки. Таке довгоочікуване благоговійне затишшя після військових походів та боїв.
Альмонд вже кілька років правив Хексе. Молода дружина була його відрадою та нагородою за важку юність. Проте головна війна правителя тільки починалася. Двоє його перших дітей народилися мертвими. І Густав неохоче згадував той період. Це було важке випробування, адже він переживав за друга, розділяючи біль втрати. Гуді народився лише за три роки по тому. Він був слабким і хворобливим. Ніхто не давав гарантій, що дитина виживе. Як радник, він добре знав, скільки зусиль було покладено, аби виходити немовля. І на якусь мить навіть відчував свою провину, адже його син, що народився за місяць після Гуді був сильним хлопчиною. Їх відносини з Альмондом в той момент були не найкращими. Переживання з'їдали молодого правителя, та робили його знервованим. Та хлопчик все ж таки вижив. Ще за два роки народилася дівчинка, яка, нажаль, виявилася не настільки міцною. Ці події тоді добряче підкосили Альмонда. Але остаточну війну він все ж програв. Перехворівши за кілька років по тому хворобою, що в простонародні називали "чоловічою слабиною", він був позбавлений здатності мати ще одного спадкоємця.
Гуді оберігали та плекали як найбільший скарб, але цим самим вирощуючи в ньому лише егоїзм та пихатість.
Річка знову повернула, і Густав потягнув поводи на себе, аби випадково не втратити рівноваги. Берег тут був досить крутий, і часто ставалися обвали. Нарешті неподалік показалася пристань. Радник трохи насупився, адже попри очікування, з далеку не було помітно активної роботи. Це викликало дивну суміш емоцій: злість та хвилювання одночасно. Десь всередині закралося відчуття, що щось не так. Але відмахнувшись від думок, Густав продовжив шлях. І дійсно, коли він наблизився, зрозумів, що тут не було жодного робочого, хоча в цей час ще всі повинні працювати.
Подумки він вже встиг добре облаяти кожного ледачого неробу, і покарати сьогоднішню зміну позбавленням плати за цілий тиждень. Зупинивши коня він спішився, оглядаючи покинуту пристань. Пробуркотівши під носа лайку, він спочатку пройшовся вздовж, відмітивши, що горе-робітники покидали інструменти, навіть не склавши їх до купи. Та щоб впевнитися вирішив пройти всю територію. Якщо б працівники вирішили влаштувати обід, то, напевне, їх голоси було б чутно, бо відкритий простір добре розносить будь-які звуки далеко навколо. Та зараз було надто тихо.
Лише стрекотіли комахи та десь у рощі вели свої пісні птахи. Вітер підхопив цю природну мелодію, доповнюючи лагідним шуршання молодого листя.
Густав знову огледівся навколо, зупиняючись біля складених до купи дерев'яних колод. Все це не подобалося йому. Точно відбувалося щось дивне.
Десь зовсім поряд прозвучали тихі кроки, і радник швидко обернувся на звук. З-за купи дерева вийшов молодий чоловік. Не дивлячись на досить теплу погоду, його обличчя і тіло було приховане щільною тканиною, не дозволяючи розгледіти незнайомця. Густав одразу ж відчув тревогу, рука сама торкнулася рукоятки меча.
– Ти хто такий? – грізно запитав радник, подумки вже продумуючи як захищатися від невідомого.
Але той мовчки зробив крок вперед, наближаючись. Задзвеніла сталь, і Густав вистав меча перед собою. Хоча він був вже зовсім не молодий, але ще міг тримати зброю в руках. Досвід тренований з дитинства був на рівні рефлексів. Незнайомець вистав руки перед собою, демонструючи, що він обезброєний, але продовжував мовчати.
– Хто ти, до сивого лісного духа, такий? Відповідай, або доведеться дістати твого язика.
Прийнявши бойову позицію, Густав тримався впевнено, намагаючись не демонструвати противнику, що вже не такий жвавий та сильний, як колись. Хай його борода вже геть сива, але руки ще пам'ятають важкість меча. Пройшла хвилина, перш ніж загадковий чоловік зробив ще один крок вперед, явно не боячись атаки. Ще кілька кроків, лише наближали його від потенційної небезпеки, проте незнайомець взагалі не заважав на це. Нарешті він промовив:
– Я тут не для цього. – голос незнайомця був досить серйозним та впевненим. – Опустіть зброю, радник. Я маю для вас важливу інформацію.
Нарешті повернулася до читання цього шедевру.
Трохи крикнула на початку з Гуді. Живе життя на максималках🤙 Бідний Альмонд і не менш бідний Густав, якому це все терпіти і відповідати. Дате боги їм двом здоров'я, бо походу королівству з таким королем гаплик.
Цікаво як скоро будуть пов'язані персонажі між собою. Їх так багато, намагаюсь всіх запам'ятати (при тому, що я іноді своїх забуваю😑)