Кров'ю залитий стяг синьо-жовтий,
Бойовий прапор здіймається вгору.
Йдуть наші янголи рятувати знедолених,
Десь чується плач немовляти.
Постріл.
Крик.
Рана і смерть.
Він вже помер, не повернути.
Відгомін зими залишиться в серці твоїм.
Він чорну діру залишить у грудях.
Свист.
Крик.
Пустота і провалля.
Вона вже нічого не бачить,
Не почує більш ніжних пісень,
Її колискова забрала.
Чому ти ще дивишся, смерть ненажерлива?
Чому ти калічиш життя?
Чому ти забрала найдорожче у мене:
Дім, жагу і любов.
Поглянеш на небо,
Мовчання осяює шлях у неволю.
Поглянеш на землю,
Тиша заплакана сидить при воротах.
Прислухайся до сонного ранку,
Лиш криком своїм ти розбудиш його.
Очі засяють яскраво-червоним,
Від вибухів рясно підуть дощі.
З них виростуть квіти,
Запах металу.
Зірвеш ти перший підсніжник
Й всунеш у дуло його.