Я в дитинстві любила ворожити на квітах,
Трави збирала, вчила закляття.
Був навіть зошит для записів дива,
Дива, що осінню кватирку причинило.
Сказало: "за мною!"
Схопило за руку, полетіли ми з ним до місяця, неба.
Минали роки, росла я невпинно,
А віра моя затихла десь тихо.
Не лунали закляття, а де засушені трави?
Невже ми так просто з ними прощались?
- Не вірю я в магію, диво, казки. Якщо вони є, то де ж чаклуни? Це люди, боги а може і звірі?
Чому не працюють закляття для миру?
Де чиста мораль, насолода життям?
Куди ділась свобода?
Бути може...нема?
top of page
bottom of page